Втрачений водоканал: як накопичені борги призвели до сьогоднішнього тарифу

Сьогодні, 17:55

Після публікації матеріалу про заяву ОКВП «Дніпро-Кіровоград» щодо підвищення тарифів на водопостачання та водовідведення до 109,14 грн за кубометр чимало наших читачів запитують: як так вийшло, що Світловодськ, який фактично побудований на воді — біля Кременчуцького водосховища, звідки ОКВП «Дніпро-Кіровоград» і бере воду, — платитиме за неї стільки ж, скільки Кропивницький, розташований за понад 100 кілометрів? І чому Світловодськ взагалі втратив власний водоканал?
Виявилося, що багато хто вже й не пам'ятає: у міста колись було власне комунальне підприємство водопостачання, яке з часом фактично подарували обласному центру — разом із боргами. Відповіді на ці запитання є в архіві нашого медіа, яке пише історію громади вже 20 років і про водоканал писало неодноразово, ще з 2000-х. Останній фіксований тариф на рівні 1,51 грн за кубометр діяв із 2002 року. Уже тоді підприємство переживало не найкращі часи: влітку 2006-го працівники КП «Світловодський міський водоканал» опинилися на межі страйку — зарплату не бачили по кілька місяців, на її виплату довелося брати кредит 300 тисяч гривень, а спробу підняти тариф до 3,50 грн заблокували юристи виконкому через процедурні порушення. Того ж року, 27 червня, директорка підприємства Любов Осіпчук звітувала міськради про роботу водоканалу на сесії — звіт виявився не відповідним реальному стану справ, хоча новообраний тоді міський голова Павло Солодов тариф підняти таки погодився.

Восени 2006-го місто взяло кредитну лінію на 2 мільйони гривень у банку «Східно-Європейський» — начебто для порятунку водоканалу від остаточного банкрутства. Гарантією повернення коштів стала адміністративна будівля міськради на вулиці Героїв України, 14. Кредит так і не погасили.

У травні 2009-го ситуація загострилася до краю: банк вимагав перший транш 700 тисяч гривень терміново, інакше підприємству загрожував арешт рахунків і майна — у заставі, нагадаємо, була й будівля виконкому. Депутати дозволили продати недіючий каналізаційний колектор, аби покрити частину боргу, і ухвалили заборону на відчуження комунального майна громади, щоб захистити водоканал від примусового стягнення.

Через кілька місяців, у серпні 2009-го, тимчасова депутатська комісія перевірила фінансово-господарську діяльність підприємства і констатувала збитки близько 2 мільйонів гривень — рекомендувала розірвати контракт із директоркою.

А кредит тим часом продовжував рости. Банк «Східно-Європейський» зрештою збанкрутів, але борг разом із 18,5% річних нікуди не подівся — заставну на адмінбудівлю викупив арбітражний керуючий, і у вересні 2015-го на аукціоні в Сумах «білий дім» мало не пішов з молотка стороннім людям. Врятувати будівлю вдалося лише завдяки тому, що в її підвалах виявили захищене приміщення командного пункту на випадок надзвичайних ситуацій — а такі об'єкти законодавчо заборонено приватизувати.

30 березня 2012 року сесія міськради затвердила акт реорганізації: КП «Світловодський міський водоканал» офіційно увійшло до складу ОВКП «Дніпро-Кіровоград» — об'єднаного підприємства.

Об'єднання водоканалів депутатам і громаді представляли як порятунок: обіцяли погашення багатомільйонних боргів, здешевлення тарифів і більш реальний доступ до державної та обласної підтримки, адже поодинці, як лунало тоді, на кожен із міських водоканалів чекав неминучий колапс.

Уже за кілька місяців, 24 липня 2012-го, на сесії пролунав тривожний сигнал. Громадська активістка Людмила Павловська повідомила депутатам, що на сайті обласної ради з'явився проєкт рішення про передачу майна ОКВП «Дніпро-Кіровоград» — уже об'єднаного підприємства — у «спільну діяльність» без утворення юридичної особи невідомій структурі під назвою концерн «Комунальні системи України», якого не вдалося знайти в державному реєстрі. Активістка звернула увагу депутатів: обіцянки, дані під час об'єднання, не виконуються — борги не зменшуються, а зростають. Депутати, серед яких Юрій Сапянов, Іван Маліновський та Олександр Губарев, погодилися: громаду знову намагаються обвести навколо пальця, і ухвалили звернення до обласної ради проти цього рішення. Сапянов тоді ж нагадав, що попереджав колег ще на етапі підписання угоди про об'єднання — сьомий пункт документа надавав обласній раді право одноосібно визначати організаційно-правову форму об'єднаного підприємства.

Три роки по тому, 28 квітня 2015-го, на сесії з'ясувалися нові подробиці. При розгляді питання про передачу ОКВП «Дніпро-Кіровоград» 11 земельних ділянок у постійне користування виявилося, що суд у Дніпропетровську стягує з виконкому Світловодська 70 тисяч гривень судового збору. А той самий давній кредит водоканалу на 2 мільйони гривень, який місто так і не погасило, на той момент виріс до 5 мільйонів — і весь цей борг ліг на баланс уже об'єднаного підприємства.

Відтоді минуло багато років. Світловодськ, який колись мав власне комунальне підприємство водопостачання, тепер отримує воду від обласного ОКВП «Дніпро-Кіровоград» — і платить за неї стільки ж, скільки міста й селища, розташовані на десятки й сотні кілометрів далі від джерела. Тариф, який пропонують встановити зараз, — 109,14 грн за кубометр з водовідведенням — не є найвищим в Україні: станом на середину серпня дорожче платять в Умані (157,32 грн), Павлограді (113,47 грн) і Бердичеві (101,76 грн). Але для громади, яка розташована безпосередньо біля водосховища, з якого це підприємство й качає воду, різниця з тарифами міст, куди воду потрібно ще транспортувати десятками кілометрів, залишається питанням не лише економічним, а й питанням справедливості.