3 травня у нього був День народження. Йому виповнився 31 рік. То був останній День його народження. І останній день його життя.

На міську площу, де було встановлено труну з тілом загиблого воїна і вишикувався почесний караул, прийшло дуже багато людей. Зі словами скорботи до них та глибокого співчуття батькові Віталія, його дружині і його 8-річному синочкові звернулись міський та районний голови Валентин Козярчук і Сергій Твердовський. Від імені бойових побратимів (і від себе особисто) з Віталієм попрощався заступник командира дивізіону, де він служив, Олег Щербаков. А ієрей Свято-Покровського собору Артур Холоденко (а ще і на кладовищі) відслужив панахиду…

І кілька сотень метрів у супроводі скорботної процесії труну Героя несли по Героїв України. Діставшись Ревівки, її обнесли довкола будинку на Захисників України, де мешкав Віталій Войтенко. А уздовж дороги біля дев’ятої школи, яку він закінчував, вишикувались її учні. Один з них дзвонив у дзвіночок. То був Останній шкільний дзвінок спеціально для Віталія.

…Поховали його на Ревівському кладовищі під Український славень у виконанні військового духового оркестру. Слава Герою! І вічна пам’ять.



Родина загиблого бійця щиро дякує міському голові Валентину Козярчуку, першому заступнику Олені Балюк, заступнику Ірині Щербині, керуючому справами міськвиконкому Вадиму Туманову, військовому комісару Миколі Гринченку, усім небайдужим людям за моральну і матеріальну підтримку, організацію поховання сина і брата Войтенка Віталія Сергійовича.