Артем воював у складі 59-ої окремої мотопіхотної бригади (військова розвідка) на Сході нашої країни з травня 2015 по квітень 2016 року. А помер вдома від тяжкої хвороби, яка несподівано виникла після демобілізації.

Біля домовини покійного рідні і близькі Артема, друзі, знайомі і незнайомі люди. Кожен сприймає втрату, як власне велике горе. Не можна без жалю дивитися на маму, бабусю, дружину…

Теплі слова на адресу покійного, звернення до мами, яка виховала сина – героя, лунають від першого заступника міського голови Олени Балюк, голови райдержадміністрації Сергія Твердовського, військового комісара Миколи Гринченка, побратима Владислава Білого.

Панахиду за покійним служить протоієрей Свято-Покровського кафедрального собору Артур Холоденко.

Далі траурна процесія рухається по вулиці Героїв України.

Почесна варта, салют, оркестр — остання данина поваги до воїна перед похованням на міському цвинтарі.

Вічна слава Герою...

СЮЖЕТ: ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ