Більше тисячі людей прийшло провести героя в останню путь. Живим коридором військовослужбовці-побратими пронесли Сергія майже до самого кладовища.

Підступний ворог діє жорстоко. Аби протистояти йому, на захист стали кращі сини України, на жаль, дехто з них, як і Сергій Бузейніков, за свободу і цілісність своєї держави віддають життя.

Так не повинно бути, щоб батьки хоронили своїх дітей, а особливо таких молодих, як Сергій. Він тільки розпочинав життя – за покликанням обрав професію, одружився, мріяв виховувати та пестити свою донечку, кохати та бути в усьому опорою і підтримкою для дружини, брата, батьків.

Нині скорбота по всій Україні. За незалежність нашої держави гинуть кращі її сини: військовослужбовці, строковики, добровольці. Ми не повинні забувати наших героїв-земляків: Михайла Плюща, Андрія Ільїна, Сергія Бузейнікова, які пішли в небуття заради нас, заради майбутнього.

Про Сергія Бузейнікова учителі та учні Захарівської школи згадують як про доброго, ввічливого і добросовісного юнака. Учитель світової літератури Лідія Лепська говорить:


З теплом про Сергія Бузейнікова говорять і його колишні однокласники, а особливо – молодший брат Віктор, для якого Сергій був прикладом в усьому.

Для Сергія востаннє прозвучав військовий салют від бійців Української Армії, які приїхали з ним попрощатися. Під звуки маршу вони пройшли шляхом повз могилу свого побратима, віддаючи честь герою…