— Костянтине, Ви запропонували незвичну тему для розмови…

— Так, мене хвилює ця тема давно, бо я не хочу, щоб мене ставили на одну дошку з тими людьми, які купують голоси виборців. Для мене добрі справи — сенс життя, як би пафосно це не звучало. Я зміг заробити і заробляю достатньо грошей для того, щоб на достойному рівні утримувати родину. Решту я можу витрачати на благодійність. Повторюю, зароблених мною грошей. Я не маю ніякого відношення до міського, обласного чи державного бюджетів, щоб поцупити звідти хоч копійку. Я ніколи не працював на державному чи в комунальному підприємстві. Відомо, що іноді керівники плутають власний гаманець з касою підприємства. Це знову не про мене.

— Не будемо перераховувати все, що ви зробили в місті за власний кошт. Пригадаємо лише останні "акції". Ви будуєте парк відпочинку в Табурищі, щойно встановили дитячий майданчик біля будинку №106 на вулиці Леніна. Яку мету ви ставите перед собою? Хочете сподобатися людям? Мрієте про звання найкращого благодійника?

— Впродовж останніх семи років я очолюю громадську організацію "Наше місто" і одним з напрямків моєї роботи тут є облаштування дитячих і спортивних майданчиків. Я хочу, щоб діти змалечку займалися спортом, не страждали від поганих звичок. Спортивне знаряддя — це та дрібниця, якої не вистачає поки що в нашому місті. Я можу допомогти і допомагаю, не розраховуючи на шалену вдячність. Більше того, чую 7 серпня на відкритті дитячого майданчика на вулиці Леніна, 106:


Образливо звучить, але я іду своїм шляхом.

Про мою ідею з парком теж читав коментарі на цьому сайті. І про те, що у корів і биків забираю землю, і про те, що, крім наркоманів, там ніхто відпочивати не буде і т.д і т.п. Це мене теж не дуже засмутило. Є проект, про який мріяв ще мій покійний батько, є фінансова можливість, є бажання створити парк. І я його створю. Буду вдячний тим, хто має такі ж можливості і приєднається до реалізації задуму. Разом ми зможемо зробити більше!

— Ви хочете сказати, що ніколи не ставили за мету таким чином пройти до міської ради чи обласної або стати мером Світловодська?

— Ні. Обратися до міської ради я міг би і не витрачаючи так багато коштів. До обласної ради я дійсно планую обиратися, гадаю, що я буду достойно там представляти НАШЕ місто і відстоювати його інтереси, але для цього не потрібно так багато зусиль. Що ж до посади міського голови, я впевнений, що займати її повинен професіонал, бажано економіст, який знає як грамотно розпорядитися бюджетом. Я люблю НАШЕ місто і хочу, щоб воно розвивалося. Дивно звучить?

— Дивно, ще й як! Люди звикли шукати підводне каміння у кожній добрій справі. Ви що не мрієте про мільйонні статки? Не страждаєте на "золоту лихоманку"?

— Не мрію, не страждаю. Я переглянув життєву філософію років п’ять тому. Хочете вірте, хочете — ні. Думаю про вічне. І це не жарт. Я багато навчаюся останнім часом різним розумним практикам, відвідую тренінги. У цьому році відпочивав в лісі, де немає електрики. Природа, як століття тому. Не на Канарах, чи Гавайях… Отримав велике задоволення.

— Але ж ви говорили про мету привести до влади у Світловодську на наступних виборах молоду команду…

— Так, є такий план. Але не молоду команду. Наше гасло звучить так:


Я запрошую до своєї команди людей, як молодих, так і зрілого віку, які дивляться зі мною в одному напрямку. НАШЕ місто повинно розвиватися. Треба тільки докладати зусиль і гроші з міського бюджету спрямовувати не на різні "схемки", а на благо громади.

— Дякую за цікаву розмову і бажаю успіхів.