Не будемо цитувати всі ті добрі слова, що говорили ведучі заходу на адресу наших визволителів. Згадаємо пісню, яка розчулила присутніх до сліз:





Встигнути поговорити з живими легендами тієї страшної війни – таке завдання ми поставили перед собою. Адже кожна зустріч з цими літніми людьми може бути останньою…

Підтримуючи один одного, біля Вічного вогню стояли учасники війни, танкісти: Іван Павлович Ходус та Володимир Дмитрович Демченко. Слух підводить, говорити важко, але те, що служили разом і День перемоги для них не просто свято, а найбільше і найважливіше у житті, ми зрозуміли.



Петро Сергійович Біляков приїхав на мітинг з сином, сам не зміг би, болять ноги. Він пішов на війну 17-річним юнаком, у 1944 році. У серпні 1945-го від Сталінграду їх підрозділ "перекинули" на тихоокеанський театр воєнних дій на боротьбу з японськими військами. І хоч недовго довелося воювати, але було дуже скрутно — пригадує ветеран. Сьогодні 88-річний герой війни постійно рухається, адже варто лише зупинитися і болячки миттєво нагадають про себе так, що не піднімешся більше. А ще він завжди привітно усміхається: життя продовжується, не зважаючи ні на які випробування! На жаль, у параді взяти участь ніяк не зможе, не вистачить сил.



Рухаємося далі центральною вулицею міста до парку культури ім. Т.Г. Шевченка разом з колоною. Людей з букетами, особливо дітей, на узбіччі дороги так багато, а ветеранів, які здатні фізично здійснити цей похід, так мало, що у кожного в руках — великі оберемки квітів. Намагаємося говорити просто по дорозі, бо невідомо, чи буде така можливість пізніше.

Івану Гавриловичу Попову — 85. Зрозуміло, що він не воював, але пережив війну від першого до останнього дня.





Яків Михайлович Фісун:





Доненко Микола Климентійович, капітан першого рангу:





Микола Климентійович із задоволенням розповів про себе: як закінчив п’яту техніічну школу ВМФ в Києві, служив строкову службу, потім навчався у Краснодарському училищі. Потім служив на дизельних підводних човнах, а закінчував службу на флотилії підводних кораблів стратегічного значення. Після демобілізації стали вирішувати куди їхати і вибрали малу батьківщину – Андрусівку.

Володимир Сергійович Павлов:





Вітаючи ветеранів з нагоди 70 річниці Великої Перемоги, у літньому театрі парку, міський голова Юрій Котенко, зокрема, сказав:





За особисту мужність і самопожертву,вагомий внесок розвиток ветеранського руху, патріотичне виховання молоді Почесною грамотою Кіровоградської обласної ради було нагороджено Фісуна Якова Михайловича, Мільохіна Віталія Віталійовича, а Почесною грамотою Кіровоградської ОДА — учасника бойових дій Великої вітчизняної війни Ходуса Івана Павловича. Міський голова вручив нагородженим грамоти, букети троянд і виконав ще одну почесну місію.



Рішенням 35-ї сесії Кіровоградської обласної ради від 27 березня 1015 року з метою відзначення військовослужбовців та інших осіб за бездоганне виконання військового, службового обов'язку, виявлену при цьому доблесть і честь, мужність і відвагу у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України обласна рада вирішила заснувати Відзнаку Кіровоградської області "За мужність і відвагу". Цієї нагороди посмертно удостоївся Ільїн Андрій Миколайович, старший лейтенант Збройних Сил України, який 22 січня 2015 року загинув в районі Горлівки. Ледь стримуючи сльози, відзнаку отримали батьки Героя неоголошеної війни.



Перед зібранням виступила з вітальним словом представник народного депутата України Олеся Довгого Оксана Гуляєва: