Завжди дуже боляче чути їх відмову від участі, адже дуже довгою  є дорога - більше двох годин триває водна подорож до острова. У багатьох просто не вистачає здоров'я. Нелегкою була переправа у ті далекі роки,  нелегкою вона є й  тепер для сивочолих ветеранів. Але все одно віднаходяться сили,  яких вистачає ще й на довгу та змістовну бесіду з молодим поколінням про події минулого, про теперішні проблеми. Цього року на славетний острів вирушили Яків Михайлович Фісун, Іван Дем'янович Шевченко та Іван Васильович Устименко, - фронтовики, воїни, які захищали наш край. За доброю традицією, за пам'ятником, який височіє над Змитницею, доглядають воїни-афганці, рибалки та молодь, які дружною командою виходять у море, щоб віддати належну шану загиблим воїнам. Серед Дніпра катери на хвилину зупиняють свій хід: на воду спускають вінок та живі квіти, катери дають гудок, пам'ять загиблих усі присутні вшановують хвилиною мовчання. По прибутті на острів молоді люди прибирають траву біля пам'ятника, білять вапном східці, покладають квіти. Надзвичайно зворушливим є мітинг, коли людей різних поколінь єднає почуття невимовного суму та гордості за свій народ. Після мітингу відбувається поминальний обід. До наступного року дзвенять у пам'яті постріли серед абсолютної тиші, неголосні розповіді ветеранів, плескіт хвиль та живе надія на зустріч наступного року. Ініціатором такого заходу вже багато років виступає управління молоді та спорту. Це не офіційна зустріч ветеранів з молодими людьми, а спільна праця зі збереження історичної пам'ятки, місця, де безпосередньо проходили жорстокі бої за визволення краю. Діти знають, що лише від них залежить збереження для наступних поколінь пам'ятного знаку за десятки кілометрів від берега, на маленькому шматочку землі, яка була зрошена кров'ю загиблих. І ордени, медалі, військова форма і спогади ветеранів підсилюють важливість такої події.
У такі хвилини хочеться побажати всім залишатися завжди такими ж щирими, сповненими гордості та відваги, як і там, на далекому острові Змитниця, який знаходиться за двадцять кілометрів від міста, але завжди залишається у серці. Тетяна Устьянцева, управління молоді та спорту.