Близько 30 років тому, закінчивши балетну академію в Санкт-Петербурзі, Лариса вийшла заміж за українця Андрія Москаленка, переїхала до Світловодська та, закохавшись в Україну з перших днів, залишилася жити тут, ростити, виховувати доньок та працювати на розвиток хореографічного мистецтва у Світловодську. З початком вторгнення Росії на територію незалежної України у 2014 році, не мала ніяких сумнівів на чий бік ставати. Те, що робить Росія — це злочин, каже Лариса, тож з перших днів війни одноголосно з чоловіком прийняли рішення допомагати воїнам.



Був період, коли подружжя призупинили волонтерську діяльність, повернулися до сімейних справ та роботи, але з початком повномасштабної війни Андрій пішов до територіальної оборони, а згодом вступив до лав Збройних сил України. Лариса об’єднавши свої зусилля з Людмилою Мельник, яка також з 2014 року брала активну участь в допомозі воїнам України, вже на другий день розгорнули більш масштабну волонтерську діяльність. Одразу знайшлися жінки, які шиють, плетуть маскувальні сітки та "кікімори", ріжуть, в’яжуть, готують. У перші місяці війни на допомогу приходило по 75 людей в день.



Наразі у волонтерській групі "Світловодськ разом з тобою" працюють близько 40 людей. Вони ріжуть тканину та плетуть маскувальні сітки. Деякі з них працюють вдома, в’яжуть шкарпетки, плетуть каримати, шиють подушки, готують медово-вітамінні смаколики. Дехто поєднує волонтерську діяльність з основною роботою. Чимало серед учасників групи людей пенсійного віку.

На базі міського Палацу культури для всіх охочих допомогти місця не вистачає, тож Людмила Мельник попросила директорку міської дитячої бібліотеки Світлану Шумську надати свій простір для волонтерів. Світлана залюбки погодилася і сама бере активну участь у спільній роботі. Кожного дня з восьмої години ранку і до 16-ої дня у бібліотеці збирається близько 15 людей, працюють у дві зміни, сідають за круглий стіл та в затишній атмосфері під бурхливе обговорення останніх новин нарізають матеріал для маскувальних сіток, шиють подушки та плетуть каримати задля комфорту захисників.





Тетяна Тищенко з Миргограда, що на Донеччині, 40 років працювала вчителем української мови та літератури, а з початком повномасштабної війни приїхала до Світловодська, але на місці не всиділа, прийшла до волонтерської групи.



Під час війні маленьких справ не буває, запевняє Лариса Москаленко: