18 березня 1990 року Вадим Бойко був обраний народним депутатом України 1-го скликання, працював заступником голови Комісії ВР України з питань гласності та засобів масової інформації.
Представники міської влади поділилися спогадами про яскраву особистість Вадима Леонідовича, адже знали та слідкували за його діяльністю з ефіру телеканалів та газет, а тоді поклали квіти, які свідчать про те, що пам’ять про Вадима Бойка жива і буде жити. Журналіст Олесь Неділя розповів про зустрічі з Вадимом на радіомовленні, про те, як по-хорошому заздрив його швидкому злету, а тоді зачитав власний вірш "Витязь України", присвячений пам’яті земляка.
"Вадим відвідував дитячий садок, де я працювала. Ми прикипіли до цієї дитини, потім слідкували за його дорослим життям: успішністю, депутатською роботою, раділи досягненням нашого вихованця і раптом дізналися про непоправну трагедію — його смерть. Тоді я присвятила йому вірш: "Де Вадимова могила, там жайвір співає, і душа його безсмертна з вітром розмовляє. Скажи, вітре, моїм рідним, що я не загинув, а у небо сизим птахом я тихо полинув…" — поділилася написаними рядками і власним хвилюванням колишня завідувачка ДНЗ №15 "Теремок" Зінаїда Білявська, яка щороку приходить вшанувати пам’ять відомого журналіста і політика Вадима Бойка.
Вадим Бойко трагічно загинув 25 років тому, 14 лютого 1992 року у своїй київській квартирі. Те, що це не був нещасний випадок, а замовне вбивство, багато говорили і писали, але злочин так і не розкрили. Прокуратура тричі відкривала та закривала кримінальну справу "в зв’язку з тим, що осіб, причетних до його загибелі, не було знайдено" (таку офіційну відповідь отримали батьки Вадима).
Вадим Бойко похований на міському кладовищі у Світловодську. На його честь у Кременчуці та Світловодську названі вулиці, встановлено пам’ятні дошки.
Пам’ять про Вадима Бойка буде жити вічно у наших серцях…
