"…Вадим Бойко із золотою медаллю закінчив Світловодську середню школу №2. Навчався в Київському державному університеті імені Т.Г.Шевченка на факультеті журналістики. Працював редактором молодіжної редакції Українського телебачення, ведучим студії "Гарт". У 1990 році обраний депутатом Верховної Ради України. Був заступником голови депутатської комісії з питань гласності. Вадим Бойко — талановита особистість, яскрава зірка тележурналістики кінця 80-их — початку 90-их років, молодий, відвертий політик, народний депутат України 1990-1992 рр., який трагічно загинув 14 лютого 1992 року.

Прокуратура тричі відкривала та закривала кримінальну справу "в зв’язку з тим, що осіб, причетних до його загибелі не було знайдено" (таку офіційну відповідь отримали батьки Вадима).

Він був надзвичайно порядною, щирою, мужньою людиною, справжнім улюбленцем громадян своєї держави, особливо мешканців міст, де минуло його дитинство й юність — Світловодська та Кременчука. Саме В.Бойко першим на українському телебаченні підготував унікальні сюжети: "Про голодомор на Україні 1932-1933 років", "Перепоховання в Києві Василя Стуса", "Правда про Чорнобильську трагедію", "Невдала спроба державного перевороту в Литві" (за цей матеріал був посмертно нагороджений Вищою державною відзнакою Литви), "Як закривали "Взґляд" тощо. Він проводив багато журналістських та депутатських розслідувань в пошуках бібліотеки Ярослава Мудрого, "золота КПРС", правди про радіоактивну забрудненість окремих територій тощо. Не лише для рідних, колег та друзів, а й для всіх, хто з ним зустрічався він був життєрадісним та щирим, обдарованим, кмітливим.

У Кременчуці та Світловодську на честь Вадима Бойка названо вулиці, на яких встановлено пам’ятні дошки. На Полтавщині засновано іменну обласну премію Вадима Бойка в царині журналістики. У 2002 році засновано Всеукраїнський щорічний конкурс присвячений журналісту, що загинув при виконанні своїх професійних обов’язків — Вадиму Бойку.

Не забуваймо тих, хто писав історію не тільки нашого міста, а й України загалом!".