Цього дня у міському краєзнавчому музеї зібралися люди, які особисто знали Ольгу Аболмасову — її рідні, друзі, колеги, шанувальники мистецтва та творчості.



Директор музею Андрій Бутко запалив свічку, хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять нашої землячки.



Органічно пролунала під час заходу зворушлива мелодія "Лебідь" Каміля Сен-Санса у виконанні викладачів дитячої музичної школи Світлани Маланчій та Інни Петрової.



Зберігач фондів музею Тетяна Ткачук нагадала присутнім про основні віхи життя, досягнення та успіхи Ольги Павлівни — уродженки села Андрусівка. Історично так склалося, що її мала батьківщина опинилася під водами Кременчуцького водосховища, тому тема переселення завжди була їй близька.



За свою роботу "Реквієм затопленому краю" Ольга Аболмасова отримала диплом лауреата обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова, а у 2007 році вона стала лауреатом програми підтримки музейних працівників від Міжнародного благодійного фонду "Україна 3000". Нагороду дипломантці вручала дружина колишнього Президента України Катерина Ющенко. Цим дипломом Ольга Павлівна надзвичайно пишалася, розповіла Тетяна Ткачук.



На презентованій виставці представлені краєзнавчі матеріали та публікації Ольги Павлівни. Її роботи увійшли до Книги Скорботи України, Книги Пам’яті України (Кіровоградська область), книг "Голодомор 33-го на Кіровоградщини", "Сповіді із-за грат", "OST- тавро неволі". Захоплювалася Ольга Павлівна й геральдикою, а у гербах Світловодська та Власівки є частка її праці. Також у кімнаті музею можна побачити творчі роботи Ольги Павлівни — ніжні вишиванки у техніці стеблинка. Чільне місце серед експозиції посідає картина Віктора Чумаченка. На полотні зображена жінка, яка несе важку ношу на спині, але не нарікає на долю. Так алегорично художник зобразив Ольгу Павлівну, яка ніколи не скаржилася, самовіддано працювала і була щаслива у своїй роботі.


Теплими словами згадували Ольгу Аболмасову учасники заходу. Надія Клокар — начальник управління культури та туризму пригадала, якою Ольга Павлівна була людиною, з якою повагою вона ставилася до інших:





На думку Лідії Лаврик — голови міського літоб’єднання "Літо", головною рисою Ольги Павлівни була любов, яку вона отримала від Бога. Саме любов допомагала їй спілкуватися з людьми:





Галина Смірнова — відповідальна за роботу музею педагогічної слави освітян-світловодців на базі ЗШ I-III ступенів №2 була знайома з Ольгою Аболмасовою, коли вона ще працювала у музеї на громадських засадах і тільки збиралася його очолити. Пригадує, як вона "горіла" своєю справою, скільки любові, часу і власної праці віддала музею:





За словами Тамари Штурміної — відомого у місті краєзнавця, Ольга Павлівна відноситься до тієї категорії людей, яких ніколи не забудеш. Найкращим проявом поваги буде видання її краєзнавчих напрацювань в одній книзі, переконана Тамара Штурміна.



Ледь стримуючи сльози, говорила про свою рідну сестру Катерина Сокуренко. Для неї Ольга була не тільки сестрою, а й порадником, вихователькою дочки. Від імені усіх рідних вона подякувала присутнім за теплі слова.



Щодо видання книги, Катерина Павлівна вже починала збирати певні матеріали, але щось ставало на заваді. Наступного року Ользі Павлівні минуло б 60... Можливо, знайдуться ініціативні, небайдужі люди, які до ювілейної дати допоможуть видати збірку краєзнавчих робіт Ольги Аболмасової.