Ідея виявилася слушною - на відкриття виставки, приуроченої до Великодніх свят, а також до Дня народження міського музею, який веде свій літопис від 21 квітня 1970 року, прийшло чимало відвідувачів. Стенди прикрашали майстерно вишиті ікони, серветки, рушники і, звичайно, справжні Великодні наші українські писанки... Відкриття було цікаве ще й тим, що майстрині, представляючи свої витвори, коротко розповідали присутнім про свою техніку, джерело натхнення, першопричину залучення до такого специфічного виду "іконопису". Наприклад, Тетяну Ігнатову до вишивання образів надихнув... янгол. Так-так - янгол, він явився до неї уві сні і повів у якісь небесні студії, де вона на власні очі побачила всю красу вишивання ікон. Прокинувшись, пані Тетяна вже багато років займається цією Богоугодною справою. Мати і донька Берести - Парасковія та Таня - з Павлівки, презентувавши свої доробки, зазначали, що в них простежується відбиток не двох, а трьох поколінь родини Берест, адже ікони, вишиті ними, прикрашають старі рушники, які вишивала ще мама пані Парасковії. Донька єдиної у місті кавалерки Ордену "Княгині Ольги" Анастасії Кецько Євгенія також перейняла це мистецтво у своєї матері - пані Анастасія, яка потрапила у свій час, як учасниця визвольної боротьби українського народу, до совєтських концтаборів, врятувала своє життя тим, що вишивала ікони і вимінювала їх у наглядачів на провіант... Чималу зацікавленість викликали роботи ще одного учасника бойових дій, але вже у Афганістані, - Сергія Омеляна. Він не вишиває ікони - він їх різьбить на липових дощечках. Як це він робить, розповідав член реабілітаційного центру інвалідів "Добрада" Василь Погодаєв, адже сам Сергій прийти не міг - він хворобою майже прикутий до ліжка. Не прийшла ще одна представниця "Добради" Наталя Послушна - її роботи також представляв Василь...

Вартими уваги були роботи й інших митців: Майї Пасько, Олени Федорової, Раїси та Світлани Різнооких...
Але який же Великдень без мальованих крашанок - писанок. Тут лауреатці обласного конкурсу писанкарів Любові Мамченко не було рівних. Чимало присутніх були здивовані, адже деяким писанкам по 10-15 років, а вони такі, наче сьогодні виготовлені. Безумовно, всіх секретів своєї справи пані Любов не розкрила, головне, сказала вона, треба зберігати щире серце і чисті помисли...

Не обійшлося на відкритті і без "експерта" в особі секретаря-референта Благочинного світловодського округу (Святопокровський кафедральний Собор) іподиякона Віталія. Його думка щодо робіт, поза сумнівами, була найавторитетнішою - іподиякон сказав, що вишивані ікони можуть бути освячені у будь-якій Православній Церкві, адже виконані вони згідно з її канонами.