«…А воно (місто) нам таку свиню підкидує, точніше, кишки свинячі…»
Представники районної влади стверджують, що одне з міських підприємств регулярно вивозить на сміттєзвалище нутрощі забитих тварин та зливає їхню кров до озерця поряд.
Здійснюється це раз на три доби. А так, як цей вид сміття санітарними нормами заборонено залишати просто неба — як звичайне побутове, на сміттєзвалище вивозять його ночами. Таємно. От сьогодні вночі там сталося чергове поповнення цими небезпечними для людей і довкілля біологічними відходами.
Саме від одного з таких "очей" і надійшла інформація: з підприємства виїхала вантажівка з контейнерами, заповненими свинячими нутрощами… Звісно, найближче до об’єкту виявився павлівець Мотуз, який, для підкріплення, зателефонував до поліції. Але, не дочекавшись правоохоронців, на сміттєзвалище відправився один. І дійсно, говорить пан Володимир, до воріт під’їхала вантажівка, водій якої скочив з кабіни і ключем, який дістав із своїх штанів, почав відмикати замок на воротях.
А так, як його сподівання не справдились, машина спокійнісінько заїхала на смітник, де і були оті кишки розвантажені. Водій представиться відмовився, але те, що він зі згадуваного підприємства не заперечував.
Та, якби не так, була відповідь… За словами наших співрозмовників, міська адміністрація геть нічого не робила щодо узаконення свого сміттєзвалища. І нинішня — не виняток. Їх (міські адміністрації) доводиться весь час підштовхувати до вирішення цього питання. От і на нещодавніх перемовинах між міськими і районними властями було досягнуто домовленості: місто ще п’ять років може експлуатувати цю ділянку, пошарово її пересипаючи ґрунтом і роблячи інше її окультурення. Але за ці п’ять років йому (місту) належить знайти іншу ділянку під своє сміття або цю стару таки узаконити і збудувати там сміттєпереробний заводик.
Але (відсутність охорони, вивезення кишок тощо) співрозмовники сумніваються, що місто дотримається домовленостей. А щодо того, що, мовляв, куди ж пенреробному підприємству діватися із своїми нутрощами, наші співрозмовники відповіли, що не так давно підприємство відвозило їх до Глобиного — для тамтешнього м’ясопереробного комбінату кишки та інші нутрощі відходами не вважається. А чого вони зараз туди не возять, районні "рухівці" не знають. Як і не знають, чому й досі це підприємство не придбало відносно недороге обладнання для повної нейтралізації (спалювання) таких відходів — як-то настійливо рекомендувала йому районна ветеринарна служба.
"У нас всюди "очі", — і на сміттєзвалищі, і безпосередньо на підприємстві, — кажуть депутат райради Ігор Кирилов і депутат Павлівської сільради (село поряд із звалищем), а також громадський інспектор з охорони довкілля Кіровоградської області Володимир Мотуз (між іншим, обидва члени "Народного руху України").
Саме від одного з таких "очей" і надійшла інформація: з підприємства виїхала вантажівка з контейнерами, заповненими свинячими нутрощами… Звісно, найближче до об’єкту виявився павлівець Мотуз, який, для підкріплення, зателефонував до поліції. Але, не дочекавшись правоохоронців, на сміттєзвалище відправився один. І дійсно, говорить пан Володимир, до воріт під’їхала вантажівка, водій якої скочив з кабіни і ключем, який дістав із своїх штанів, почав відмикати замок на воротях.
— Тож, мені двічі дивно: мало того, що цей об’єкт не охороняється — роби там, що хочеш, так ще й з якогось дива ключі від воріт сміттєзвалища знаходять у сторонніх осіб, начебто сміттєзвалище — це філіал підприємства, — дивується Мотуз, за словами якого, він на шофера вантажівки з кишками у рукопашну не пішов, сподіваючись, що ось-ось примчить поліція.
А так, як його сподівання не справдились, машина спокійнісінько заїхала на смітник, де і були оті кишки розвантажені. Водій представиться відмовився, але те, що він зі згадуваного підприємства не заперечував.
— Ми (мається на увазі райрада і РДА, прим. авт.), понімаєш, з розумінням поставились до проблеми міста щодо необхідності кудись дівати своє сміття, дозволивши й далі використовувати оцю ділянку біля Павлівки під власне сміттєзвалище. А воно (місто) нам таку свиню підкидує, точніше, кишки свинячі, — обурено додав Кирилов.
— Стривайте, на нещодавній прес-конференції Валентин Козярчук відрапортував, що вперше за багато років міське сміттєзвалище нарешті набуло свого легального статусу…
Та, якби не так, була відповідь… За словами наших співрозмовників, міська адміністрація геть нічого не робила щодо узаконення свого сміттєзвалища. І нинішня — не виняток. Їх (міські адміністрації) доводиться весь час підштовхувати до вирішення цього питання. От і на нещодавніх перемовинах між міськими і районними властями було досягнуто домовленості: місто ще п’ять років може експлуатувати цю ділянку, пошарово її пересипаючи ґрунтом і роблячи інше її окультурення. Але за ці п’ять років йому (місту) належить знайти іншу ділянку під своє сміття або цю стару таки узаконити і збудувати там сміттєпереробний заводик.
Але (відсутність охорони, вивезення кишок тощо) співрозмовники сумніваються, що місто дотримається домовленостей. А щодо того, що, мовляв, куди ж пенреробному підприємству діватися із своїми нутрощами, наші співрозмовники відповіли, що не так давно підприємство відвозило їх до Глобиного — для тамтешнього м’ясопереробного комбінату кишки та інші нутрощі відходами не вважається. А чого вони зараз туди не возять, районні "рухівці" не знають. Як і не знають, чому й досі це підприємство не придбало відносно недороге обладнання для повної нейтралізації (спалювання) таких відходів — як-то настійливо рекомендувала йому районна ветеринарна служба.
Віталій Асауленко