— Річ у тім, — говорить вона, — що чимало наших громадяни, не вельми освічених у правових питаннях, вбачають у поручительстві таке собі сакральне дійство, що має підкреслити дружні, братські стосунки з близькою людиною, що бере банківський кредит. Буває, що й безпосередній начальник пропонує. Як тут відмовиш? Але факт залишається фактом — поручитель несе солідарну відповідальність разом з позичальником.

— От з оцього місця, пані Наталю, можна більш подрібніше...

— Отже, статус поручителя Цивільний кодекс трактує сухо і недвозначно: це людина, яка бере на себе зобов'язання перед кредитором іншої особи відповідати за виконання останнім всіх його зобов'язань за кредитом і за договором поруки. Це пояснюється тим, що фінансова установа у такий спосіб мінімізує свої ризики неповернення кредиту, підключаючи для цього додаткові гарантії. Адже паспортні та інші дані (довідка про доходи тощо) громадянина, який зголосився стати поручителем — нарівні з позичальником — відтепер фігуруватимуть у кредитному договорі. Між іншим, банківські працівники, оформлюючи поручительство, не завжди попереджують чуйного до своєї близької людини громадянина про можливі форс-мажорні наслідки. Тобто, простіше кажучи, не розрахується за кредит "близька людина" — доведеться це робити "чуйній".

— Тож виходить, краще в жодному разі не треба зголошуватись ділити з кимсь "гріх" його кредиту?

— В ідеалі — то так. Але ж всі ми живі люди, яким не байдуже до свого ближнього. А тут нерідко на "терезах" стоять і добрі стосунки і взаємодовіра. Інша річ, коли прохання до вас стати поручителем захоплює зненацька і прохач переконує, що ваш підпис — чиста проформа. Тут або він не володіє питанням, або щось замислив... У таких випадках не варто відразу "йти на поклик" — треба взяти тайм-аут на день-другий і все детально зважити.

— На що саме треба витратити час "тайм-ауту"?

— На вивчення повної інформації — можна залучити й тямущого юриста — про кредит, за який вас "благають" підписатись: яка його сума, яка відсоткова ставка, які строк і мета кредитування, а також – на вивчення матеріального стану вашого прохача. Потім, враховуючи, що все може статись, отримані дані "переведіть" на свої статки. Якщо кредит вашого прохача їм (вашим статкам) під силу, а стосунки вам аж ніяк не хочеться псувати своєю відмовою, — поручайтесь. А якщо ні — не стидайтесь відмовитись, посилаючись саме на причину недостатності ваших доходів. На аргументи вашого прохача, мовляв, ти ж мене знаєш та, що зі мною може статись, наведіть у відповідь мудре прислів’я: "Хочеш розсмішити Бога — розкажи Йому про свої плани". Також, є ще один негативний наслідок поспішної непродуманої поруки... Позичальник, який вчасно не розраховується по своїм кредитним зобов’язанням, потрапляє у "чорний" список, або, прислуговуючись банківською термінологією, за його персоною закріплюється так звана "кредитна історія", тобто, отримання подальших кредитів в інших банках стає практично неможливим. Так от, і поручитель такого позичальника, разом з ним, також, автоматично стає "неблагонадійним". І жодне ваше пояснення, що ви, мовляв, не знали, наскільки це серйозно, не матиме на фінансистів жодного пом’якшувального впливу. Бо ж відомо, що незнання закону не звільняє від відповідальності.

— Гаразд, те, про що ми говорили вище — інформація для тих, хто тільки-но збирається проявляти шляхетність у вигляді поручительства. А що робити тим, хто вже поручився, а позичальник виявився "Не друг, и не враг, а так..."?

— З моєї практики, можна сказати, що банки у випадку "нечесності" позичальника починають пред’являти претензії одночасно — і до нього, і до його поручителя, вимагаючи боргову суму ділити навпіл. Це — якщо поручитель один. Якщо більше — на всіх в однаковій пропорції. Протести та демарші з боку поручителя, як правило, не діють — у переважній більшості випадків судами виносяться рішення не на його корись... Є один з небагатьох варіантів, коли поручитель буде позбавлений обов’язку погашати не свій кредит — це відсутність у нього постійних доходів, наприклад, він звільнився з роботи чи потрапив під скорочення або ж відсутність у нього ліквідного майна. Таким чином, коли банк виграв судову справу, державна виконавча служба (ДВС) приступає до "операції" вилучення грошей з поручителя. Та, якщо грошей та майна у нього немає — за півроку рішення суду повертається у банк без виконання. Банк, звісно, знову подає це ж саме рішення на виконання ДВС... І так триватиме доти, доки поручитель не знайде нову роботу або не обзаведеться якимсь (рухомим-нерухомим) майном. Щоправда, вартий уваги і ще один "хитрий" варіант — банк, згідно законодавства, не має права відбирати всі гроші у поручителя до останньої копійки. Якщо ж у нього на утриманні неповнолітні діти і батьки-інваліди, які подали на аліменти — поручитель може витрачати на них до 70% своїх доходів. Відтак, банкові залишатимуться незначні "крихти". Причому, цілком законно. Також додам, що поручитель може заперечити рішення банка у разі визнання його недієздатним. Але, як протидія, не виключено, що банк або найняті ним так звані колектори почнуть шукати у поручителя "ліві" доходи з погрозою передачі інформації про них податківцям... Бувають також випадки — і не так вже й рідко — коли банк розпочинає справу з недисциплінованим позичальником, забувши про поручителя. Може сплинути чимало часу, поки обидві сторони з’ясують свої "диспозиції" — то кредитні канікули, то реструктуризація боргу. Буває, що чимало часу витрачається на залучення до справи колектора і на "полювання" на позичальника. При цьому, є шанс, що про поручителя не згадають. Відтак, тут для нього найголовніше, аби так тривало щонайменше шість місяців – після цього строку договір поручительства втрачає свою силу. (Звісно, якщо у договорі поруки не передбачено строку його дії).

— Це все такі юридичні тонкощі, що без досвідченого адвокати, здається, не розібратися. Але, як бути поручителеві, коли він "відповів за гріхи" позичальника, як-то кажуть, по повній?

— Згідно Цивільного кодексу, поручитель, погасивши банківський борг замість позичальника, завжди має право звернутись до суду з регресивним позовом на позичальника. Тобто, обманутий у своїх почуттях до позичальника поручитель вправі вимагати у нього повернення сплачених внесків, відсотків, штрафів та відшкодування збитків та судових витрат. У разі успішного вирішення даного питання, свідчить практика, про дружбу та приязні стосунки з позичальником слід забути, назавжди. Хоча так буває далеко не завжди – якщо банкові з його юристами та колекторами не вдалося "покарати" нечесного позичальника, то пересічному громадянинові-поручителеві "відбити" свої кревні буде незрівнянно важче. Тож, повертаючись до початку нашої розмови, варто все досконально зважити й проаналізувати.

Віталій АСАУЛЕНКО