Олександр міг не йти до війська взагалі або давно демобілізуватися, бо має для цього законні підстави й три поранення на додачу, утім залишається. Підприємець зі знанням іноземних мов та психології уже три роки — старший бойовий медик батальйону безпілотних систем 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

Його машина — старенький Ford Transit 1997 року випуску, придбаний влітку 2022 року за власні кошти, який він лагідно називає "еваковозик". Разом вони пройшли пекло Херсонського наступу, витримали Бахмут і зараз працюють на Вовчанському напрямку.



"Еваковозик" працює там, де немає доріг, де вночі легко врізатися в дерево, а вдень — стати мішенню для дрона. Це машина швидких рішень: швидко приїхати, швидко забрати, швидко поїхати. За словами Олександра, вона пройшла більше, ніж будь-яка цивільна швидка: бували дні, коли вивозила до 50 поранених. А тіл загиблих перевезла майже стільки ж, скільки екіпажі гуманітарної місії ЗСУ "На щиті". Напарник Олександра Юрій говорить, що точно знає, скільки відер крові відмив у салоні.



Медики не люблять, коли про них говорять, що вони "врятували життя", поправляють: "дали шанс на порятунок".

У травні цього року на похороні загиблого поблизу Вовчанська світловодця Андрія Ткаченка Олександр побачився з колишніми побратимами, зараз вже ветеранами Романом Басарабом й Олександром Комишаном, які вже рік на волонтерських засадах займаються відновленням бойових автівок. Розговорилися, серед іншого — про пошкоджений евак, що добряче постраждав після останньої евакуації. Авторемонтники запропонували допомогу, волонтер Юрій Січов доставив евак до місця ремонту у Світловодську. Закрити потребу у витратних матеріалах допоміг Благодійний Фонд "Можемо Разом".



МАТЕРІАЛ ЗА ТЕМОЮ: Зварювання для перемоги: ветерани війни відновили майже сотню автівок для захисників

Півтора тижня пішло, щоб виконати зварювально-рихтувальні роботи, а також встановити так званий "мангал" — захисний металевий каркас, на який натягують антидронову сітку, щоб захищатися від головної на сьогодні небезпеки — FPV-дронів на оптоволокні.



Машина вже вирушила зі Світловодська на Вовчанський напрямок. Туди, де потрібна швидкість, яка дасть шанс на порятунок багатьом воїнам. А після перемоги Олександр вже запланував, що не здаватиме авто, з яким так багато пройшов, на брухт, а залишить як пам’ять про ці роки.