П’ятниця, 15 грудня 2017
Люди

Ким бути?

Ким бути?Це запитання сьогодні найактуальніше для випускників шкіл
У різні часи були потрібні різні професії. Їх різноманітність залежала від багатьох умов: історичний період, ступінь розвитку країни, потреби людей тощо. Наприклад, на початку ХХ століття, на момент формування СРСР, популярними були робітничі професії. У 70 – 80-ті роки ХХ століття попитом користувалися професії вчителя та лікаря. Коли в Україні почали будувати ринкові відносини, то з’явилася зацікавленість в інтелектуальних професіях: юрист, економіст, менеджер.
І до цього часу абітурієнти, у своїй більшості, обирають саме цю сферу діяльності. Економічні негаразди в нашій країні породжують занепад у культурній, освітній, медичній галузях. Значна частина населення перебуває у скрутному фінансовому становищі. І хоча «професійний бум» в Україні вже минув, але саме ці причини змушують молодь звертати увагу на такі професії, заробітна плата яких зможе задовольнити більшість потреб і забезпечити більш-менш достойний рівень життя.

Аналізуючи ситуацію в освітній сфері, можна зробити висновок, що на вибір професії впливають такі фактори: здібності випускника, тобто надання пріоритету тому чи іншому предмету і більш глибоке його вивчення; конкретні риси характеру, потрібні для обраної професії; фінансові можливості батьків, які, на відміну від нас, свого часу навчалися у ВУЗах безкоштовно; віддаленість від місця проживання (багато хто зі Світловодська навчається в Кременчуці, щоб бути ближче до батьків та друзів); престижність професії, яка визначається здебільшого сумою прибутків і соціальним статусом, який може надати обрана спеціальність.

Я навчаюся в 11 класі і є випускницею, тому тема цього матеріалу – надзвичайно актуальна і цікава для мене та моїх однокласників. Мабуть, ні для кого не секрет, що український ринок праці вже перенасичений спеціалістами економічного профілю. А країні, як і раніше, потрібні вчителі, лікарі, столяри, слюсарі, монтери тощо. Але ці професії не користуються популярністю серед майбутніх абітурієнтів.

На жаль, останнім часом мало хто мріє бути вчителем, наприклад. Більшість моїх однокласників вважають, що, працюючи вчителем, ти витрачаєш багато нервів, псуєш собі здоров’я. До того ж після роботи потрібно витрачати свій особистий час на перевірку зошитів, підготовку до уроків. І все це – за досить мізерну зарплату. Тож, як не прикро, така благородна професія з кожним роком втрачає свій престиж і зацікавленість молоді при виборі своєї подальшої професійної долі. Яскравим прикладом цього є той факт, що з двадцяти двох випускників нашого 11-А класу лише один вирішив вступати до педагогічного університету. Решта мріють стати знову ж таки економістами, менеджерами.

Не останню роль у такому виборі, вважаю, відіграє певна практичність і матеріальний фактор.

Не можна не врахувати і вплив конкретних прикладів батьків, рідних, знайомих, які, набувши згадану професію, непогано влаштувалися і мають певні матеріальні блага. Хоча, звичайно, не всі. Як кому пощастить. Та це буде у майбутньому...

Сьогодні ми перед вирішальним кроком у своєму житті. І головне – не помилитися, обрати професію насамперед до душі, адже моральний фактор теж має велике значення. Лише улюблена робота зробить життя повноцінним і цікавим. Дуже хочеться, щоб нам всім пощастило на цьому непростому і відповідальному етапі.

Ольга КРАВЧЕНКО,
учениця 11-А классу СЗОШ №3.




Для того, щоб залишити коментар, увійдіть на сайт через свій профіль у одній з соціальних мереж:



Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

Top