П’ятниця, 13 грудня 2019
Культура

Пам’ятний знак загиблим при форсуванні Дніпра "Вічний вогонь" Новина з фото

Пам’ятний знак загиблим при форсуванні Дніпра "Вічний вогонь"
Святим, без перебільшення, місцем для всіх світловодців був і залишається пам’ятний знак "Вічний вогонь", встановлений на честь воїнів, які загинули під час форсування Дніпра в районі Новогеоргіївська у вересні-грудні 1943 року.


Саме тут, на крутому схилі Приморського скверу, з якого відкривається мальовничий вигляд на води Кременчуцького водосховища, проводяться всі міські урочисті заходи, присвячені подіям Другої світової війни. Саме тут, у підніжжя пам’ятника Невідомому солдатові, світловодці вшановують пам’ять загиблих героїв. Саме тут, біля "Вічного вогню" відбувся і цьогорічний міський урочистий мітинг з нагоди 72-річниці Перемоги над нацизмом. Тож, саме про цей пам’ятний знак ми розкажемо вам сьогодні у нашому "Путівнику Кіровоградщини".


Історія створення пам’ятника

Пам’ятник воїнам, які загинули при форсуванні Дніпра, має довгу і цікаву історію. Він був збудований у Приморському сквері Світловодська в 1975 році, на честь 30-річчя Перемоги, за ініціативи колишнього військового комісару Володимира Дмитровича Демченка. Ініціатор створення найвідомішого у Світловодську пам’ятного знаку на честь Перемоги над нацизмом поділився своїми спогадами з "Вісником Кіровоградщини":

"Я приїхав у місто Кремгес (нині Світловодськ — прим. автора) закінчувати свою армійську службу на посаді військового комісара у жовтні 1968 року. Місто було молоде, гарне, охайне… Але не було в місті традицій, символів минулих поколінь, які б відображали історію життя країни. Коли будували місто, звели Обеліск слави на честь 20-річчя Перемоги, та хотілося чогось величного, аби для людей це була святиня. З’явилася думка — потрібна могила Невідомого солдата і Вічний вогонь. Цю задумку навіяла мені пам’ять про Миколу Степановича Панича, рідного брата моєї мами, який загинув у 31-річному віці у липні 1941 року, і не має власної могили. А скільки таких невідомих солдат залишилося лежати навіки у нашій українській землі! Ось їм і потрібно на знак нашої вдячності віддати данину пам’яті".


Ідею Володимира Демченка схвалив і підтримав тодішній обласний військовий комісар, полковник Павло Павлович Китаєв. Тож, разом з родиною обравши прекрасне місце для встановлення монументу — у тихому парку на березі водосховища, він підготував письмове звернення на бюро міського комітету партії, де його ініціатива також отримала більшість голосів.

"Дату захоронення призначили на 7 травня 1975 року, — згадує Володимир Демченко. — Розпочалася велика робота. Архітектору міста М.Я. Завадському доручили виготовлення проекту. Будівництво і ресурси – виробничому об’єднанню "Дніпроенергобудпром" на чолі з Іваном Едуардовичем Мароном. Керував будівництвом Пантелей Ілліч Кочерженко. Мені ж було доручено знайти могилу невідомого солдата на території району".


Після тривалих пошуків, нашому співрозмовнику вдалося знайти таку могилу в селі Бугроватка, де двоє розвідників зустрілися з німцями. За переказами місцевих жителів, одного з них було вбито, а іншому вдалося врятуватися:

"Нам вдалося розшукати місцевого жителя, який поховав убитого розвідника. З його розповіді про поховання, вся інформація підтвердилася. Велика комісія, до якої ввійшли представники від міськкому, міськрайвиконкому, міліції, військкомату, санстанції, Микільської сільської ради, склала акт про відкриття могили. Останки розвідника склали в ящик і відвезли до рибколгоспу ім. Петровського, де переклали у підготовану труну. А далі мною через штаб Київського військового округу був виділений бронетранспортер з артилерійським лафетом від Черкаського гарнізону. Духовий оркестр — від Кременчуцького гарнізону. Бойовий червоний прапор, прапороносці і почесна варта — від ракетно-зенітного полку нашого гарнізону".


Урочисте відкриття пам’ятника

Перепоховання останків убитого розвідника та відкриття пам’ятного знаку відбулося 7 травня 1975 року, напередодні 30-річчя Перемоги, і стало справжньою подією для всього міста. Участь у цьому заході взяли тисячі світловодців.

"За лафетом з останками радянського воїна несли дві сотні вінків, — продовжує свою розповідь Володимир Демченко. — Коли перепоховання було завершене, під’їхав відкритий легковий автомобіль ГАЗ-69, в якому стояли три Героя Радянського Союзу: Андрій Калинович Цимбал, Микола Іванович Євсеєв, Пантелеймон Панасович Гнучий. У руках Євсеєва був факел, запалений від Вічного вогню на могилі Невідомого солдата в місті Кременчук. Усі троє героїв підійшли до монумента, і Євсеєв підніс факел до основи горловини — спалахнув факел Вічного вогню на могилі Невідомого солдата в місті Світловодськ".


Сьогодення пам’ятного знаку

Пам’ятний знак "Вічний вогонь" являє собою композицію з кількох елементів: стели, на якій зображений радянський воїн та викарбувані слова: "Ім’я твоє невідоме, подвиг твій безсмертний", п’яти гранітних тумб з датами років Великої Вітчизняної війни, з 1941 по 1945 та центральної фігури — 16-метрового величного обеліску, виготовленого з п’яти залізобетонних пілонів, скріплених нагорі бетонним колом. Ці пілони, за задумом авторів, символізують п’ять гвинтівок — зброю, за допомогою якої був здоланий ворог.

У підніжжя пілонів, у центрі обеліску, встановлена п’ятикутна зірка. У її центрі, під час урочистих заходів та у святкові дні, палає "Вічний вогонь" — символ пам’яті про подвиг Невідомого солдата, могила якого знаходиться під монументом, ближче до вулиці Приморська. Над нею встановлена могильна гранітна полірована плита.

Від вулиці Приморської до обеліску веде широка алея, вкрита бетонними плитами, ліворуч якої встановлені вищеназвані гранітні тумби, а праворуч зроблено велику клумбу, на якій висаджені вічнозелені кущі самшиту та квіти, що прикрашають меморіальний комплекс своїм цвітінням.

Традиційно молодята Світловодська фотографуються біля "Вічного вогню" у день весілля. Сюди приходять мами з діточками, тут збираються мешканці міста, аби вшанувати своїх героїв — учасників Другої світової війни. До підніжжя обеліску Невідомому солдатові вони ставлять вінки та кладуть живі квіти, вшановують загиблих та віддають данину пам’яті живим. А наш співрозмовник, завершуючи свою розповідь, звернувся до всіх читачів газети "Вісник Кіровоградщини", а особливо до світловодців, з проханням:

"Коли ви буваєте біля могили Невідомого солдата, пам’ятайте, що це могила воїна, який захищав нас з вами. Поводьте себе гідно. По-людськи…".


А враховуючи те, що поруч з "Вічним вогнем" встановлені ще два пам’ятні знаки — ліквідаторам аварії на ЧАЕС та воїнам, які визволяли наш край ("Реактивний знищувач"), ветеран війни пропонує керівництву міста перейменувати це місце на Парк "Пам’яті та Слави".



Для того, щоб залишити коментар, увійдіть на сайт через свій профіль у одній з соціальних мереж:




Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

Top