Як відомо із матеріалів другого дня 24-ї позачергової сесії міськради (28 жовтня), один лиш спікер Сапянов, не блукаючи манівцями, як інші обранці, включно з головою, вирішуючи питання, як бути з централізованим опаленням міста, взяв на себе сміливість запропонувати оголосити з цим ділом (опаленням) надзвичайний стан. Що й його колегами підтримано — мовляв, це ж секретар запронував.

…І хоча новообрана 22 вересня Громадська рада при міськвиконкомі відмінена на другій частині тієї ж позачергової сесії (27 жовтня) — громадськість-то залишилась. Вона-то й забажала достеменно дізнатися: що то воно й до чого з отим надзвичайним станом.

Тож, першого листопадового дня вона (точніше, громадські активісти) й зібралась у Депутатській кімнаті "білого дому", запросивши на своє засідання, у першу чергу — секретаря міськради Юрія Сапянова, гендиректора СП ТОВ "Світловодськпобут" Дмитра Дмитришина і (за бажанням) представників депутатського корпусу. На що зголосилось лиш двійко "укропівців" — Надія Мальцева і Вадим Сепанець.

Розпочали з Дмитришина… Щодо різних там надзвичайностей, то пан Дмитро, мотивуючи тим, що він технар, якому належить піклуватися за тим, щоб населення не мерзло, вдаватися до оцінок дій двох співучасників його підприємства (Світловодська міська рада і київське ТОВ "Політрейд") не став. Але водночас зауважив, що саме через це протистояння цих двох суб’єктів й потерпає їхня власність — "Світловодськпобут", і як наслідок — населення, яке користується його послугами… Рахунки СП вже кілька років знаходяться під арештом, борг його перед НАК "Нафтогаз України" складає на сьогодні 14,2 мільйона гривень. Натомість населення завинило СП 9,7 мільйонів, бюджетні установи — 4,4 мільйони. Результатом названого протистояння стало не-підписання на поточний момент договорів між "Нафтогазом" і "Світловодськпобутом" на постачання газу. Через що — аби населення не мерзло — останній вимушений обігрівати це населення несанкціонованим газом, за що доведеться сплачувати від 1 листопада подвійну плату.

Разом з тим, доповідач відмітив позитивні тенденції, що простежується на підприємстві протягом останнього року: попри заарештовані рахунки, вдалося виплатити "Нафтогазові" борг у 12,4 мільйона гривень та майже мільйон гривень пені та штрафів, накопичених за попередні роки. А це означає, що підприємство має свій чималий потенціал. Тож, гендиректор дуже сподівається на те, що між СП і "Нафтогазом" буде укладено договір на 60-місячну реструктуризацію боргів, а відтак — на зняття арешту з рахунків підприємства.

Почувши це, активісти не вельми докучали панові Дмитрові запитаннями у плоскості "міськрада-"Політрейд" — вони поцікавились лиш, чому наразі так незвично багато поривів на мережах, які доводиться усувати в авральному порядку. Чому влітку про це не подбали? А тому, повторив Дмитришин, що рахунки заарештовані. А це потягло за собою брак обігових коштів, з яких би закуплялось як все необхідне для профілактичних ремонтів, так і, щоб заробітна плата виплачувалась би працівникам СП, якої вони регулярно не бачать протягом п’яти місяців... І віддаючи належне звитяжній праці своїх підлеглих, пан Дмитро не оминув нагадати, що всупереч оцим всім несприятливим факторам, тепло вже надходить до всіх будинків у місті — останній (на Чайковського,19) було підключено саме цього дня, 1 листопада. Відмітив він, також, і копітку роботу з боку міського голови Валентина Козярчука, першого заступника голови Кіровоградської ОДА Сергія Коваленка та начальника департаменту з питань ЖКГ тої ж ОДА Ольги Довжук.

Ну, а Сапянову довелося "тримати удар" громадськості, обґрунтовуючи бачення влади поточного моменту. І щоб зрозуміліше було, розпочав пан Юрій, як свого часу Ісус Хрестос, з притчі про подружню пару (міськрада і "Політрейд") у якої було багато дітей (світловодці). І от одного разу один із подружжя каже (звісно, спікер мав на увазі МР): давай не будемо робити "заначок" одне від одного і будемо всі гроші тримати у спільній "кубишці". Але другий з подружжя, категорично заперечивши таку прозорість, самоусунувся від сім’ї, проігнорувавши аж п’ять пропозицій зустрітись задля обговорення подальшої долі своїх діточок… Щоправда, він не наділив різними притчовими назвами інших учасників — обласних і столичних чиновників та місцевих депутатів. Якщо перших(чиновників), з його слів, переймають лиш питання надавання тепла. І задля цього вони радять місцевій владі погодитись на умови "Політрейда" — напевне, вони з цього мають свій зиск, припустив доповідач, то другі (міськдепи) ніяк не можуть знайти спільного знаменника, не надаючи жодному пропонованому рішенню переваги своїми голосами. От цьому коливанню, не витримавши, і поклав пан Юрій край, взявши на себе сміливість оголосити у місті надзвичайний стан, який, як один із заходів передбачає… евакуацію населення.

…Ніяких евакуацій! Як і ніяких, також, як запропонував на отій сесії "свободівський" облдеп Руслан Степура, організованих вивезень населення на протестні акції до Києва, спалахнула Мальцева. Бо, по-перше, це обтяжливо для бюджету і людей, а по-друге, через кордони довкола Кабміну, Верховної Ради та Адміністрації Президента, до цих будівель ближче, ніж на 500 метрів аж ніяк не наблизитись. А треба, запропонувала пані Надія, нам (всім міськдепам, облдепам від наших теренів), самим гуртом вирушати до столиці аби зустрітися з нашим представником у Верховні Раді Олесем Довгим, а лідерам політичних фракцій у міськраді — із своїми "фюрерами" у Раді Верховній.



…А от поміркований, а подекуди різкий відставний воєнний Степанець нагадав, як ще у 2011 році очолюваний ним такий собі "Муніципальний центр стратегічних і маркетингових досліджень", після глибокої системної роботи, розробив "Концепцію теплопостачання Світловодська" і роздав її друкований варіант тодішнім обранцям.



А щодо тої ситуації, що склалася зараз, він запропонував світловодців, на відміну від Сапянова, визнати не дітьми, а заручниками. А раз так, святим обов’язком держави є — їхній порятунок. А щоби цей "заручницький" статус було визнано на загальнонаціональному рівні — треба сповістити про страждання містян усі провідні загальнонаціональні засоби масової інформації…

І всі враз очікувально поглянули у бік співробітниці козярчуківської прес-служби Юлії Абрамкіної…



…І вирішили тоді активісти йти до мера за розпорядженням. І пішли. І дав їм мер розпорядження. І засіла пані Юлія за написання відозви до провідних загальнонаціональних ЗМІ про заручників-світловодців, які потребують загальнонаціонального порятунку.