То не дощ — сльози Чорнобиля⁠⁠

Здається, такої колони на Чорнобильські роковини, як сьогодні, 26 квітня, ще не було: "голова" вже доходила до місця призначення — монумент на Приморській, а "хвіст" тільки-но повертав з Чорноморівської (Суворова). Близько сотні метрів!

…Коли всі щойно розмістились і вишикувались під український славень, як на їхні маківки впали перші дощові краплини. А коли поклали вінки та квіти до монументу і секретар міськради Юрій Сапянов у своїй першій скорботній промові сказав, що то не дощ, а символічний плач Природи, Природа, взагалі, "заридала" зливою з дрібним градом. Що внесло свої корективи у дочасне звершення заходу. Точніше, — у прискорене його переміщення до міського Палацу культури. Вже там, вперемішку з підготовленою колективом Палацу тематичною концертною програмою, заступниці міського голови (перша і з гуманітарних питань) Олена Балюк і Ірина Щербина вручали "чорнобильцям" Грамоти й Подяки від гілок влад різних рівнів, потискували їм руки, а декого і у щічку цілували.