Пилип Орлик посідає особливе місце серед українських гетьманів. Він-гетьман-емігрант, послідовний борець за ідею незалежної України, автор незвичайної угоди гетьмана з козацтвом, яка в історії дістала назву першої Конституції української держави.

Пилип Орлик народився 11 жовтня 1672 року в селі Косуті Ошмянського повіту на Віленщині (нині Вілейський район, Мінська область, Білорусь). Батько його служив у війську короля Речі Посполитої і загинув під час польсько-османської війни в битві під Хотином у 1673 році. Мати була з литовсько-білоруського шляхетного роду, вона дбала про те, щоб син здобув гідну освіту. Закінчивши Києво-Могилянський колегіум, Пилип Орлик спочатку працює кафедральним писарем київської митрополії, потім — старшим канцеляристом у генеральній військовій канцелярії, а з 1706 року він-генеральний писар Війська Запорізького.

Гетьман Іван Мазепа надав Орлику маєтки у Чернігівському, Ніжинському і Стародубському полках. Вони були однодумцями і старий гетьман розумів, що в особі Орлика має надійного помічника. Імпонувала й висока освіченість молодого генерального писаря.

Після подій шведсько-російської війни 1708-1709 років і Полтавської битви , нещасливої для Мазепи, весь табір прихильників гетьмана опиняється на території Туреччини в Бендерах. Тут з розпачу помирає Іван Мазепа і 5квітня 1710 року новим гетьманом обирають Пилипа Орлика. Тоді ж і було укладено угоду між ним, як державцем, і рештою козацтва, закинутого недолею на чужину. Угода мала назву "Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького", цей документ дістав назву Конституції Пилипа Орлика , це взагалі була перша українська Конституція та одна із перших в Європі.

Конституцією Пилип Орлик зобов’язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців , боротися за політичне і церковне відокремлення України від Московії. Створення цього документа –значна заслуга гетьмана в історії України.

На початку 1711 року Орлик розпочинає спільний похід запорожців і татар проти росіян на Україні. В поході взяли участь Туреччина, Кримське Ханство, Швеція та частина польського війська. Шведський король брав на себе зобов’язання вести війну доти, доки Україна не буде звільнена від московського панування, а турки і татари обіцяли підтримку в цій боротьбі. Однак через військову невдачу та зраду татарських союзників гетьман зазнав поразки.

Протягом наступних років Орлик разом із групою прибічників шукав підтримки справи всього свого життя –відновлення української державності -у різних європейських володарів. Плануючи дії, спрямовані на звільнення України від Московського ярма, гетьман змушений був поневірятися по світах, жити на чужині. Наприкінці життя переїхав до Ясс, де й помер у травні 1742 року.

У Києві ім’ям Пилипа Орлика названо вулицю, на якій знаходиться Верховний Суд України. У червні 2011 року до 15-ої річниці Конституції йому було відкрито пам’ятник на перетині вулиць Пилипа Орлика та Липської.

Підготувала зберігач фондів Світловодського міського краєзнавчого музею
Тетяна Ткачук