В Україні питання реформування законодавства справді стоїть дуже гостро. Вимога часу диктує, щоб до усіх рад — від головної Верховної до найменшої сільської — обиралися люди, які будуть відстоювати інтереси своїх виборців. На жаль, парламентарі вкотре, прикриваючись добрими намірами, припустилися помилки. Фактично — позбавили громадян базових прав, закріплених у Конституції. Далі поясню, чому я не голосував за зміни до Закону.

Конституція гарантує кожному громадянину право обиратися і бути обраним. А тепер увага! Закон, який ухвалила Верховна Рада, забороняє балотуватися без партійного квитка. Тобто кандидат до обласної, міської, сільської рад або кандидат на посаду сільського голови чи мера міста, обов’язково має належати до якоїсь політичної сили. А ось про незалежних кандидатів тепер можна забути. Їм балотуватися закон не дозволяє. Однак, як показує практика, саме незалежні від партій депутати, підтримують більш тісний зв’язок із виборцем впродовж своїх повноважень. Вони значно активніші в реалізації соціальних проектів, аніж депутати, які на момент обрання були членами партій. Партійні ж депутати, як правило, голосують так, як їм накажуть згори. І вкрай рідко — по совісті. Це перша причина, через яку я не підтримав проект змін до Закону "Про місцеві вибори".

По-друге. Депутати вирішили підняти прохідний бар’єр для партій та кандидатів з 3% до 5% і фактично позбавили шансу нові політичні сили представляти інтереси виборців у місцевих радах. Цю норму розкритикували навіть у Центрвиборчкомі, оскільки ті виборці, які проголосують за "непрохідних", залишаться без представників у законодавчих органах влади.

Третя і найбільш безпрецедентна норма нового Закону — керівникам політичних партій дозволили припиняти повноваження депутатів, які були обрані за списком цієї партії. Але за що? За які провини? Про це в документі ні слова. Я ж упевнений, що такий інструмент буде використовуватися політичними партіями, щоб тримати "своїх" депутатів на гачку. Крок вліво, крок вправо — до побачення… Переконаний, що за свою діяльність депутат має відповідати не перед своїми партійними босами, а перед громадою, яка його обирала. Кількість законів та їхня якість — ось що має бути критерієм оцінки діяльності депутата.

По-четверте, понад мільйон українців позбавляться можливості взяти участь у виборах. Це переселенці, які були змушені виїхати з Криму та Донбасу. Новий закон дозволяє голосувати виключно за місцем прописки або тимчасової реєстрації, довідка переселенця права голосувати за місцем проживання не дає. Хоча з часу анексії Криму та початку збройного конфлікту на Донбасі минуло вже більше року. Переселенці встигли адаптуватися на нових місцях, вони політично і соціально активні, зі своєю точкою зору і гарантованим Конституцією правом голосу. На якій підставі депутати відібрали в них це право?

Це далеко не всі причини, через які я не підтримав даний законопроект. Чимало інших причин озвучують мої колеги народні депутати, в тому числі й з коаліції. Наша позиція дає підстави вважати, що закон не остаточний і депутати повернуться до нього, щоб виправити хоча б найочевидніші "ляпи". Хоча часу мало — вибори до місцевих рад мають відбутися вже 25 жовтня.

Народний депутат України
Олесь Довгий.