Відділення велоспорту при ДЮСШ відкрилося порівняно недавно, але світловодським велосипедистам вже є чим пишатися.

— Антон, ви нещодавно повернулися з чергових змагань. Де ви побували і з яким результатом приїхали додому?

— На запрошення товариша я вже вдруге побував у Чехії та взяв участь у Моравському марафоні, названому на честь місцевості, по якій проходить маршрут. Марафон відбувся 30 серпня і тривав приблизно три з половиною години, за цей час учасники — усього близько 500 спортсменів з різних країн світу — мали подолати дистанцію у 75 км. Минулого року у цьому марафоні я посів перше місце в своїй віковій категорії і друге місце в абсолюті, тобто серед усіх вікових груп. Тому цього року хотілося стати чемпіоном в усіх категоріях, але, на жаль, доля розпорядилася по-іншому: я йшов першим на дистанції, але через технічну несправність — прокол шини — шанс виграти було втрачено. В результаті у своїй категорії я був другим, і четвертим в абсолюті.


— Як розпочалося ваше знайомство з велосипедом, чому обрали саме цей вид спорту?

— Мене вразила одна трансляція гонок з велоспорту, це було у 2003 році. Коментатор цікаво розповідав про перебіг подій, а головною інтригою стало те, що 20-ти денні гонки закінчилися з розривом у 15 секунд між першим і другим учасником. Мене це зацікавило, і я почав тренуватися. Вже через рік познайомився з іншими велосипедистами та потрапив у велоклуб. На той час у місті не було відділення велоспорту, тому доводилося тренуватися самостійно.

— Чому вирішили стати дитячим тренером?

— Спочатку я хотів просто здобути вищу освіту, адже працювати за професією ще не було можливості, і вступив до Кіровоградського педагогічного університету на факультет фізичного виховання. Але у 2009 році відкрилося відділення велоспорту при КДЮСШ і я став тренером. Хочу подякувати людям, які допомогли вирішити це питання, зокрема Олександру Заворотньому (він уже пішов з життя), тренеру кіровоградської ДЮСШ, Ірині Мусієнко, директору КДЮСШ та Василю Морозу, заступнику начальника управління молоді та спорту. Спочатку було важко, адже про нас не знали і дітей займалося мало.

— До речі, скільки зараз у вас вихованців?

— Ми ще приймаємо дітей, у цьому сезоні було лише два тренування, але вже у нас 15 велосипедистів. Для відділення велоспорту це вагома кількість. Хочу сказати, що набір триватиме до кінця вересня, тож хлопці та дівчата від 10 років можуть приходити.

— Серед ваших вихованців багато дівчат чи хлопці переважають?

— Спочатку займалися лише хлопці, а потім, коли з’явилася перша дівчина, почали приходити й інші. Зараз дівчата починають навіть витісняти хлопців.

— Які завдання ставите перед своїми учнями?

— Поки що головне завдання — здобувати досвід. Я не прагну форсувати події, зважаю на стан здоров’я учнів, нехай поки що тренуються. Звісно, у багатьох амбіції зашкалюють, їм відразу хочеться перемагати, але я намагаюся все пояснювати, бо у нас є тенденція, коли юні спортсмени занадто викладаються, псують своє здоров’я та змушені просто йти зі спорту.

— Чого вам не вистачає для розвитку велоспорту у Світловодську?

— Мабуть, як і всюди, потрібні фінанси. Адже дітям доводиться їздити на змагання за рахунок батьків. Звісно, це важко. Також хотілося б отримати новий інвентар для учнів.

— Щоб записатися на ваше відділення потрібно мати свій велосипед чи ви забезпечуєте учнів необхідним?

— У нас на групу є 8 велосипедів, частина моїх, частина від спонсорів. Навіть, якщо у дитини немає велосипеда, нехай приходить ми виділимо і велосипед, і захисні засоби.

— Розкажіть про ваші особисті та тренерські плани на цей рік.

— У мене великі сподівання на чемпіонат України з велокросу. Я вже чемпіон України в марафоні, але це дещо інша дисципліна. Наприкінці жовтня я хотів би виступити і підтвердити свій клас минулих років. Перед вихованцями стоїть завдання також вдало виступити на цьому чемпіонаті. Упродовж жовтня практично щотижня відбуватимуться змагання в різних містах, тож учні зможуть готуватися та удосконалювати свої вміння.

— Розкажіть про Ваше найбільше досягнення, а також досягнення ваших учнів.

— Мабуть основне моє досягнення — це звання чотирьохразового чемпіона України з велокросу. Але найбільше мені запам’яталася перша перемога в 2008 році. За рік до того в цій дисципліні я був восьмим, тому, виходячи на старт, я навіть не сподівався стати призером, а в результаті виграв чемпіонат України. Звісно, тоді емоції били через край!

Щодо моїх вихованців, Тімал Рабаєв минулого року став срібним призером чемпіонату України з велокросу. Але у нас ще все попереду. Якщо брати до уваги велокрос, він має дві складові — витривалість та технічна підготовка, тобто наскільки вміло спортсмени можуть пройти різноманітні спуски, віражі, спеціальні ділянки, штучні перешкоди. На цьому я непогано розуміюся та виділяюся з-поміж інших гонщиків, тож усі свої знання, вміння та досвід я передаю своїм вихованцям.