Влада — прихожанам: землю беріть, от тільки ми вам її… не дамо
Виявляється, парк ім. Гната Новікова, що навпроти автостанції, ніякий не парк — це такі собі землі житлової та громадської забудови із зеленими насадженнями.
^ Реклама ^У перший числах серпня, як повідомила нам одна із відданих прихожанок церкви Введення Пресвятої Богородиці, що розмістилася у цокольному приміщенні житлового будинку на Єгорова,13, прихожани цієї церкви провели свої збори. Ці збори, за її словами, стали своєрідною реакцією на відповідь міськвиконкому на їхнє звернення, якої вони, замість місяця, чекали два. А більше, сказала вона, якщо забажаєте, вам батюшка розповість. Ми забажали…
Настоятель даної церкви Володимир Цоуфал був небагатослівний, аби його, не дай Боже, не звинуватили у втручанні у світські справи (читай — у діяння влади). Він, без жодних коментарів, оперував у нашій розмові тільки фактами, які високим стосом із офіційних документів лежали на його столі. Нагадаємо, що вже минуло півтора року, як у адміністративній частині Світловодська постав приход церкви Введення Пресвятої Богородиці, який тимчасово розмістився за названою вище адресою. Тимчасово — тому, що тоді властями було обіцяно всіляке сприяння у будівництві типового храму. А в цій, домовій церкві, існування якої, між іншим, не забороняється чинним законодавством (подібна домова церква була не так давно відкрита навіть у приміщенні Верховної Ради України), планувалося (і зараз планується) відкриття медико-духовного центру. Але щось там у властей не заладилось: спочатку хотіли дати землю під будівництво у сквері біля стадіону "Металург" (між іншим — до 30-х років минулого століття там вже був храм, який знесли у повітря большевики) — не дали; потім — на місці пам’ятного знаку на честь чорнобильців біля Вічного вогню — також не пройшло, через, буцімто можливий зсув ґрунтів під вагою культової споруди; ще згодом — у парку ім. Гната Новікова, що навпроти автостанції. А от про це "питаннячко" — більш розлого...
Річ у тім, що парафіяни цієї церкви радо вітають спорудження там окремо-стоячої культової споруди. Хоча всім прекрасно відомо, що роздобути на таке масштабне будівництво кошти за короткий термін практично неможливо. Тому вони згодні потерпіти і продовжувати молитись у своєму "цокольному" храмі. А за стінкою від нього вже котрий рік безгоспно простоює дещо більше приміщення колишнього магазину автозапчастин площею у 117 квадратних метра (сам же "цокольний" храм тулиться у 69-ти "квадратах" і нерідко, через скупчення там прихожан, церковна служба здійснюється як у середині, так і на ганку церкви)… Питання передачі церкві отих 117 "квадратів" у безоплатну оренду розглядалось на 41 сесії міськради. Тоді виступ із сесійної трибуни самого отця Володимира, а також слово на підтримку депутата облради і члена виконкому Сергія Яременка, не справили враження на більшість депутатського корпусу. Але, говорить святий отець, його активна переписка із міськими та обласними чиновниками і навіть із депутатами Верховної Ради таки змістила акценти — було отримано дозвіл на так звані невід’ємні поліпшення. Лишилось лише здійснити відповідні ремонтні роботи. А от на них, зазначає о. Володимир потрібні гроші, і чималі — будівельні фірми та організації, до яких він звертався з даного питання, виставляють просто астрономічні рахунки…
Та повернімося все ж до парку навпроти автостанції, де, переконаний наш співрозмовник, рано чи пізно, а храм таки постане… Не бажаючи втрачати обіцяний властями шматок землі у ньому, прихожани у квітні поточного року направили листа з клопотанням на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою на ¼ того парку площею півтора гектара задля спорудження там типового храму. Це стандартна процедура, пояснив святий отець, після чого (у разі отримання дозволу) настає черга відповідних перевірок з боку санітарних, екологічних, пожежних тощо служб. І вже потім на чергову сесію міськради виноситься рішення про відведення даної земельної ділянки у постійне користування…
Протягом двох місяців чекали настоятель і прихожани відповіді — суцільна тиша. (Хоча, згідно законодавства, відповідь на звернення громадян до органів влади має надаватися протягом місяця). Прочекавши два місяці, продовжив святий отець, прихожани звертаються повторно, нагадуючи, що на склероз вони не страждають. Виконкомівці схаменулися і відповідь невдовзі прислали. Ця відповідь, власне кажучи, і спонукали вірян зібратися аби вирішити, що робити далі... Святий отець її зачитав і вашому кореспондентові. Якщо коротко, зміст цієї відповіді зводиться до наступного: виконком (а це його засідання датується 4 липням), розглянувши звернення щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою площею 1,5 га на землях житлової і громадської забудови із зеленими насадженнями на розі вулиць Лєніна і Єгорова, вимушений відмовити. Основна причина — відсутність Генерального плану забудови Світловодська… Це як у "почтальона Пєчкіна" із відомого мультику, який не віддавав дяді Фьодору посилку, бо у нього немає відповідного документу. Але носив її йому щодня, бо такий порядок. Так і наші власті: землю беріть — ми не проти, от тільки вам ми її не дамо, бо Генерального плану немає. А коли він буде — невідомо, бо ж за його розроблення відповідні столичні інститути правлять скажені гроші (ледь не мільйон гривень), яких у міста, звісно, бракує. Ось так і замкнулось бюрократичне коло. Та виникає запитання: а як же будуються інші об’єкти на території Світловодська? Наприклад, той же торговельно-офісний комплекс на розі Лєніна-Ювілейної, який, між іншим, як запевняв інвестор, мав стати до ладу у липні 2013 року… Це — перше, друге: коли це парк ім. Гната Новікова (при комуністах — Комсомольський) перестав бути парком, а перетворився, згідно документу тутешнього Держкомзему на землі житлової та громадської забудови із зеленими насадженнями? І що це означає — "житлової"?.. Якось пару років тому депутат міськради та підприємець Михайло Бур’янський "пробивав" на сесіях тему будівництва у тому парку (ой, даруйте — на землях житлової та громадської забудови із зеленими насадженнями) грандіозного аквапарку. І це похвально — розважально-оздоровчий заклад мав дати нові робочі місця та додаткові надходження до міської казни. А за здоров’я громадян й казати годі — це те, що жодними грошима не виміряється. А от коли місцина втрачає парковий статус, який хоч якось захищає її від приватних посягань, і стає просто землею, зауважте, житлової та іншої забудови, то це наштовхує на підозри, що містечкові князьки задумали там не інакше, як іще одне "Поле чудес" для себе відгрохати.
Та повернімося до справ релігійних… Після отої "вікопомної" виконкомівської відповіді, у кабінеті міського голови Юрія Котенка зібрався, за словами о. Володимира, такий собі "круглий стіл" за участю членів виконкому, головного архітектора Сергія Батяшова і, звісно, нашого співрозмовника, якого можновладці "обнадіяли" — вихід є. Він полягає у тому, що парафіяни можуть хоч зараз розпочинати на тих на "землях житлової та громадської забудови із зеленими насадженнями" роботи з благоустрою — прибирати сміття, вирубувати сухостій тощо. Тоді він спитав: а що це дасть церковній громаді? Це буде враховано вам у подальшому, була відповідь (напевне, як Генеральний план з’явиться) — коли буде вирішуватись питання про виділення вам земельної ділянки під будівництво церкви…
Цю "благу звістку" і приніс настоятель своїм прихожанам. Е-ні, сказали вони на своїх зборах — не будемо ми окультурювати територію, яка ще невідомо кому дістанеться. Ми краще Президентові поскаржимось. Бо де таки видано, щоб виконкомівське рішення підминало під себе статті Конституції України в царині прав релігійних громад?
Настоятель даної церкви Володимир Цоуфал був небагатослівний, аби його, не дай Боже, не звинуватили у втручанні у світські справи (читай — у діяння влади). Він, без жодних коментарів, оперував у нашій розмові тільки фактами, які високим стосом із офіційних документів лежали на його столі. Нагадаємо, що вже минуло півтора року, як у адміністративній частині Світловодська постав приход церкви Введення Пресвятої Богородиці, який тимчасово розмістився за названою вище адресою. Тимчасово — тому, що тоді властями було обіцяно всіляке сприяння у будівництві типового храму. А в цій, домовій церкві, існування якої, між іншим, не забороняється чинним законодавством (подібна домова церква була не так давно відкрита навіть у приміщенні Верховної Ради України), планувалося (і зараз планується) відкриття медико-духовного центру. Але щось там у властей не заладилось: спочатку хотіли дати землю під будівництво у сквері біля стадіону "Металург" (між іншим — до 30-х років минулого століття там вже був храм, який знесли у повітря большевики) — не дали; потім — на місці пам’ятного знаку на честь чорнобильців біля Вічного вогню — також не пройшло, через, буцімто можливий зсув ґрунтів під вагою культової споруди; ще згодом — у парку ім. Гната Новікова, що навпроти автостанції. А от про це "питаннячко" — більш розлого...
Річ у тім, що парафіяни цієї церкви радо вітають спорудження там окремо-стоячої культової споруди. Хоча всім прекрасно відомо, що роздобути на таке масштабне будівництво кошти за короткий термін практично неможливо. Тому вони згодні потерпіти і продовжувати молитись у своєму "цокольному" храмі. А за стінкою від нього вже котрий рік безгоспно простоює дещо більше приміщення колишнього магазину автозапчастин площею у 117 квадратних метра (сам же "цокольний" храм тулиться у 69-ти "квадратах" і нерідко, через скупчення там прихожан, церковна служба здійснюється як у середині, так і на ганку церкви)… Питання передачі церкві отих 117 "квадратів" у безоплатну оренду розглядалось на 41 сесії міськради. Тоді виступ із сесійної трибуни самого отця Володимира, а також слово на підтримку депутата облради і члена виконкому Сергія Яременка, не справили враження на більшість депутатського корпусу. Але, говорить святий отець, його активна переписка із міськими та обласними чиновниками і навіть із депутатами Верховної Ради таки змістила акценти — було отримано дозвіл на так звані невід’ємні поліпшення. Лишилось лише здійснити відповідні ремонтні роботи. А от на них, зазначає о. Володимир потрібні гроші, і чималі — будівельні фірми та організації, до яких він звертався з даного питання, виставляють просто астрономічні рахунки…
Та повернімося все ж до парку навпроти автостанції, де, переконаний наш співрозмовник, рано чи пізно, а храм таки постане… Не бажаючи втрачати обіцяний властями шматок землі у ньому, прихожани у квітні поточного року направили листа з клопотанням на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою на ¼ того парку площею півтора гектара задля спорудження там типового храму. Це стандартна процедура, пояснив святий отець, після чого (у разі отримання дозволу) настає черга відповідних перевірок з боку санітарних, екологічних, пожежних тощо служб. І вже потім на чергову сесію міськради виноситься рішення про відведення даної земельної ділянки у постійне користування…
Протягом двох місяців чекали настоятель і прихожани відповіді — суцільна тиша. (Хоча, згідно законодавства, відповідь на звернення громадян до органів влади має надаватися протягом місяця). Прочекавши два місяці, продовжив святий отець, прихожани звертаються повторно, нагадуючи, що на склероз вони не страждають. Виконкомівці схаменулися і відповідь невдовзі прислали. Ця відповідь, власне кажучи, і спонукали вірян зібратися аби вирішити, що робити далі... Святий отець її зачитав і вашому кореспондентові. Якщо коротко, зміст цієї відповіді зводиться до наступного: виконком (а це його засідання датується 4 липням), розглянувши звернення щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою площею 1,5 га на землях житлової і громадської забудови із зеленими насадженнями на розі вулиць Лєніна і Єгорова, вимушений відмовити. Основна причина — відсутність Генерального плану забудови Світловодська… Це як у "почтальона Пєчкіна" із відомого мультику, який не віддавав дяді Фьодору посилку, бо у нього немає відповідного документу. Але носив її йому щодня, бо такий порядок. Так і наші власті: землю беріть — ми не проти, от тільки вам ми її не дамо, бо Генерального плану немає. А коли він буде — невідомо, бо ж за його розроблення відповідні столичні інститути правлять скажені гроші (ледь не мільйон гривень), яких у міста, звісно, бракує. Ось так і замкнулось бюрократичне коло. Та виникає запитання: а як же будуються інші об’єкти на території Світловодська? Наприклад, той же торговельно-офісний комплекс на розі Лєніна-Ювілейної, який, між іншим, як запевняв інвестор, мав стати до ладу у липні 2013 року… Це — перше, друге: коли це парк ім. Гната Новікова (при комуністах — Комсомольський) перестав бути парком, а перетворився, згідно документу тутешнього Держкомзему на землі житлової та громадської забудови із зеленими насадженнями? І що це означає — "житлової"?.. Якось пару років тому депутат міськради та підприємець Михайло Бур’янський "пробивав" на сесіях тему будівництва у тому парку (ой, даруйте — на землях житлової та громадської забудови із зеленими насадженнями) грандіозного аквапарку. І це похвально — розважально-оздоровчий заклад мав дати нові робочі місця та додаткові надходження до міської казни. А за здоров’я громадян й казати годі — це те, що жодними грошима не виміряється. А от коли місцина втрачає парковий статус, який хоч якось захищає її від приватних посягань, і стає просто землею, зауважте, житлової та іншої забудови, то це наштовхує на підозри, що містечкові князьки задумали там не інакше, як іще одне "Поле чудес" для себе відгрохати.
Та повернімося до справ релігійних… Після отої "вікопомної" виконкомівської відповіді, у кабінеті міського голови Юрія Котенка зібрався, за словами о. Володимира, такий собі "круглий стіл" за участю членів виконкому, головного архітектора Сергія Батяшова і, звісно, нашого співрозмовника, якого можновладці "обнадіяли" — вихід є. Він полягає у тому, що парафіяни можуть хоч зараз розпочинати на тих на "землях житлової та громадської забудови із зеленими насадженнями" роботи з благоустрою — прибирати сміття, вирубувати сухостій тощо. Тоді він спитав: а що це дасть церковній громаді? Це буде враховано вам у подальшому, була відповідь (напевне, як Генеральний план з’явиться) — коли буде вирішуватись питання про виділення вам земельної ділянки під будівництво церкви…
Цю "благу звістку" і приніс настоятель своїм прихожанам. Е-ні, сказали вони на своїх зборах — не будемо ми окультурювати територію, яка ще невідомо кому дістанеться. Ми краще Президентові поскаржимось. Бо де таки видано, щоб виконкомівське рішення підминало під себе статті Конституції України в царині прав релігійних громад?
