До 50-их роковин трагедії міста Новогеоргієвська та Дніпра…
Шановна редакціє, я ваш давній постійний читач і хочу саме через вашу газету розповісти людям про події, знані як створення штучного водосховища на Дніпрі, яке сьогодні називають – "Кременчуцьке море"... По-різному можна дивитися на цю подію. Для мене це невимовний біль, хоч відтоді вже минуло 50 років...
У 1959 році не стало на карті столиці мого дитинства – м.Новогеоргієвська та навколишніх мальовничих урочищ... Відомо, що це був союзний план побудови цілого каскаду водосховищ на Дніпрі та Південному Бузі. Хто був у Запоріжжі, то бачив, що гідроелектростанція стоїть на дніпровських порогах. Територія самого водосховища знаходиться в глибокій кам'яній долині. У 50-ті роки почали будувати і Каховську ГЕС... Говорили, щоб дати питну і поливну воду Криму. А для цього потрібно було знести 56 сіл... Ніхто як тоді, так і тепер не може дати відповідь на запитання: навіщо це було робити? Річка Дніпро мала багато притоків малих і великих. Остання притока Дніпра річка Інгулець, а біля Херсона Дніпро широкий і повноводний. Можна було натомість, де Інгулець впадає в Дніпро, побудувати потужну насосну станцію, сам канал викласти бетонними лотками, побудувати кілька станцій перекачки і подавати не смердючу зелену воду, а чисту, якою вона тоді була.
Після завершення Каховської ГЕС бу-дівельники переїхали будувати Кременчуцьку ГЕС, щоправда незрозуміло й досі: чому вона називається саме так...Територія, де почалося будівництво – с.Табурище Новогеоргієвсього району Кіровоградської області.
А чи потрібна була ГЕС в цій місцевості?
А тоді ніхто про це ні в кого не питав: а уряд український боявся й слово наперекір Кремлю сказати. Хто сьогодні не розуміє – будівництво Кременчуцької ГЕС в долинній місцевості – це був злочин. Кому доводилося пливти пароплавом в цій місцевості, той бачив: правий берег високий, а лівий – рівний, за винятком Градизької гори. Сам Бог подарував цю місцину від правого берега Московської (Підвальної) гори біля містечка Новогеоргієвська, а ліворуч долина довжиною 150 км. Унікальна природа, козацька річка Тясмин, річка Цибульник, а ліворуч – річка Сула...
У 1954 році за 10 км від Новогеоргієвська розпочалося будівництво ГЕС... А який же рай нищили: мальовничі села, острови, віковічні ліси, в яких сосни та дуби, липи сягали З0 метрів. Це сюди, як пишуть історики, київські князі приїздили на полювання. А навесні, коли танув сніг, крига йшла по Дніпру, то вода прибувала аж до свята Григорія, "напуваючи" навколишні луки. Новогеоргієвськ від паводка був захищений земляною греблею, навколишні села, а їх всього 500, вода не діставала. Всі ці мальовничі села безслідно змили брудні води Кременчуцького водосховища... А це ж наша історія, наша традиція, звичаї... Сотні років жили тут наші предки і за рівнем паводка визначали: яке буде літо, чи багаті будуть сінокоси... Бувало, всі плавні стоять в копицях сіна та скиртах.
На острови приганяли багато худоби, де вона паслася до глибокої осені...
Новогеоргієвськ стояв на правому боці річки Тясмин – притоки Дніпра. Це якраз і стало зоною затоплення... Про переселення мешканцям повідомили заздалегідь, але їм не хотілося вірити, що все це багатство буде затоплено... Їм не хотілося кидати віками нажите господарство: по 15 або й З0 соток землі, під воду йшли цілі райони – Приліпка, Закаміння, Піски, Новоселівка... При переселенні приватному сектору давали всього по 6 соток землі, мало давали грошей і за знесення будинку... До 1958 року року місто жило своїм життям, працювали підприємства, школи, діяв навіть стадіон з футбольним клубом "Спартак"... З 1959 року почалася руйнація, знесення. Спочатку вирізали дерева: було боляче на все це дивитися... ліспромхози не встигали, то до роботи цієї привозили військових. Була буйна весна 1959 року... Все цвіло, і людям так не хотілося переселятися на гору на 6 соток. Заїздив у двір бульдозер і зносив квітучі сади, а восени – будинки. Мені на все життя запам'яталося: була у Новогеоргієвську старовинна Покровська церква, стіни її були міцні, розібрати їх неможливо, тому зняли лише дах... Оголосили, що будуть церкву підривати... Зібралися на горі люди, багато хто плакав... За першим вибухом церква встояла, лише після другого від неї лишилася купа цегли... Ніхто тоді й голосу не подав на захист цієї краси, за винятком двох українських письменників: Олеся Гончара та Олександра Довженка.
Навесні 1960 року територію водосховища було повністю затоплено – 150 км довжини від села Кобзарівки і до села Велика Брошка Черкаської області. Це одне з найбільших водосховищ Європи, потужність Кременчуцької ГЕС – 625 тис. квт.
За тим Дніпро деформували далі, будуючи Дніпродзержинську, Канівську, Київську ГЕС... А тільки дарма: енергії вони виробляють всього на 6%... Для порівняння – атомні виробляють 50%, теплові 40% Близько 35 млн. людей споживають дніпрову воду, але яка це вода, всі ми добре бачимо... Надто коли море починає цвісти, і його вкривають килими зелені... Масово гине риба, вода підмиває береги, гине ліс... Вчені вряди-годи, а таки ж пропонують вихід: спустити по Дніпру всі ГЕС, залишивши одну Запорізьку...
Пригадую, як цинічно помпезно відкривали Кременчуцьку ГЕС, приїздив сам Микита Хрущов, навіть нинішній Світло-водськ назвали тоді на честь гостя – "Хрущов", перейменувавши на сучасну назву у 1967 році...
Микола ЄВТЄЄВ,
ветеран праці, депутат Світловодської міської ради двох скликань (1985-1995 рр.), м. Світловодск.
Після завершення Каховської ГЕС бу-дівельники переїхали будувати Кременчуцьку ГЕС, щоправда незрозуміло й досі: чому вона називається саме так...Територія, де почалося будівництво – с.Табурище Новогеоргієвсього району Кіровоградської області.
А чи потрібна була ГЕС в цій місцевості?
А тоді ніхто про це ні в кого не питав: а уряд український боявся й слово наперекір Кремлю сказати. Хто сьогодні не розуміє – будівництво Кременчуцької ГЕС в долинній місцевості – це був злочин. Кому доводилося пливти пароплавом в цій місцевості, той бачив: правий берег високий, а лівий – рівний, за винятком Градизької гори. Сам Бог подарував цю місцину від правого берега Московської (Підвальної) гори біля містечка Новогеоргієвська, а ліворуч долина довжиною 150 км. Унікальна природа, козацька річка Тясмин, річка Цибульник, а ліворуч – річка Сула...
У 1954 році за 10 км від Новогеоргієвська розпочалося будівництво ГЕС... А який же рай нищили: мальовничі села, острови, віковічні ліси, в яких сосни та дуби, липи сягали З0 метрів. Це сюди, як пишуть історики, київські князі приїздили на полювання. А навесні, коли танув сніг, крига йшла по Дніпру, то вода прибувала аж до свята Григорія, "напуваючи" навколишні луки. Новогеоргієвськ від паводка був захищений земляною греблею, навколишні села, а їх всього 500, вода не діставала. Всі ці мальовничі села безслідно змили брудні води Кременчуцького водосховища... А це ж наша історія, наша традиція, звичаї... Сотні років жили тут наші предки і за рівнем паводка визначали: яке буде літо, чи багаті будуть сінокоси... Бувало, всі плавні стоять в копицях сіна та скиртах.
На острови приганяли багато худоби, де вона паслася до глибокої осені...
Новогеоргієвськ стояв на правому боці річки Тясмин – притоки Дніпра. Це якраз і стало зоною затоплення... Про переселення мешканцям повідомили заздалегідь, але їм не хотілося вірити, що все це багатство буде затоплено... Їм не хотілося кидати віками нажите господарство: по 15 або й З0 соток землі, під воду йшли цілі райони – Приліпка, Закаміння, Піски, Новоселівка... При переселенні приватному сектору давали всього по 6 соток землі, мало давали грошей і за знесення будинку... До 1958 року року місто жило своїм життям, працювали підприємства, школи, діяв навіть стадіон з футбольним клубом "Спартак"... З 1959 року почалася руйнація, знесення. Спочатку вирізали дерева: було боляче на все це дивитися... ліспромхози не встигали, то до роботи цієї привозили військових. Була буйна весна 1959 року... Все цвіло, і людям так не хотілося переселятися на гору на 6 соток. Заїздив у двір бульдозер і зносив квітучі сади, а восени – будинки. Мені на все життя запам'яталося: була у Новогеоргієвську старовинна Покровська церква, стіни її були міцні, розібрати їх неможливо, тому зняли лише дах... Оголосили, що будуть церкву підривати... Зібралися на горі люди, багато хто плакав... За першим вибухом церква встояла, лише після другого від неї лишилася купа цегли... Ніхто тоді й голосу не подав на захист цієї краси, за винятком двох українських письменників: Олеся Гончара та Олександра Довженка.
Навесні 1960 року територію водосховища було повністю затоплено – 150 км довжини від села Кобзарівки і до села Велика Брошка Черкаської області. Це одне з найбільших водосховищ Європи, потужність Кременчуцької ГЕС – 625 тис. квт.
За тим Дніпро деформували далі, будуючи Дніпродзержинську, Канівську, Київську ГЕС... А тільки дарма: енергії вони виробляють всього на 6%... Для порівняння – атомні виробляють 50%, теплові 40% Близько 35 млн. людей споживають дніпрову воду, але яка це вода, всі ми добре бачимо... Надто коли море починає цвісти, і його вкривають килими зелені... Масово гине риба, вода підмиває береги, гине ліс... Вчені вряди-годи, а таки ж пропонують вихід: спустити по Дніпру всі ГЕС, залишивши одну Запорізьку...
Пригадую, як цинічно помпезно відкривали Кременчуцьку ГЕС, приїздив сам Микита Хрущов, навіть нинішній Світло-водськ назвали тоді на честь гостя – "Хрущов", перейменувавши на сучасну назву у 1967 році...
Микола ЄВТЄЄВ,
ветеран праці, депутат Світловодської міської ради двох скликань (1985-1995 рр.), м. Світловодск.