Про початок місцевого переселення
Поняття "переселенці" знайоме чи не кожному поколінню українців: сьогодні — це вимушені переселенці з Донбасу (зона АТО/ООС), перед тим були переселенці з Чорнобильської зони, але на нашій території були й свої переселенці — з зони затоплення водами Кременчуцького водосховища.
^ Реклама ^Тоді все почалося 65 років тому від постанови ЦК КПРС від 25.03.1954 року. Вже в травні того ж року розпочалося будівництво ГЕС. Отже, трагедія місцевого переселення розпочалася 65 років тому, а вже через 5 років (1959-60 років тому) розпочалося затоплення котловану майбутнього водосховища після перекриття русла Дніпра. Про цю подію в "Історії міст і сіл Української РСР" написано досить загально:
Більш красномовними була реакція поетів на подібні явища, починаючи від місцевого Віктора Соколова:
Подібний настрій зустрічаємо й у Володимира Базилевського:
Дещо лояльнішим був теж місцевий поет Іван Резник:
Щоправда, Віктор Соколов швидше докоряє, ніж напряму засуджує, як це, скажімо, робить Ю.Тарнавський у поезії „У РА НА”:
Пам'ятаймо свою історію!
Сергій Гайдук
голова громадської організації "Спадкоємці Крилівщини і Новогеоргіївщини"
"Спорудження ГЕС і водосховища зумовили необхідність переселення на нові місця деяких населених пунктів району, зокрема Новогеоргіївська".
Більш красномовними була реакція поетів на подібні явища, починаючи від місцевого Віктора Соколова:
"Нема вже і в помині Табурища.
Нема села, є селище при ГЕСі";
Нема села, є селище при ГЕСі";
"Немає й хати нашої в помині:
Там, де стояла — хлюпає вода…"
Там, де стояла — хлюпає вода…"
"Де народивсь? Що скажеш тут? На дні?"
Подібний настрій зустрічаємо й у Володимира Базилевського:
"Козацькі ж села десь на дні
Гнилого моря, під водою
Гуляють в жмурки десь при дні".
Гнилого моря, під водою
Гуляють в жмурки десь при дні".
Дещо лояльнішим був теж місцевий поет Іван Резник:
"В каскаді нових гідростанцій дніпровських
Вже плечі Кремгес розправля.
Ми чуємо серцем, як море Каховське
Із морем Новим розмовля";
Вже плечі Кремгес розправля.
Ми чуємо серцем, як море Каховське
Із морем Новим розмовля";
"Де плавні дніпровські у травах тонули,
Де ліс Андрусівський шумів, —
Могутні машини Дніпро сколихнули,
Мов буря, з обох боків".
Де ліс Андрусівський шумів, —
Могутні машини Дніпро сколихнули,
Мов буря, з обох боків".
Щоправда, Віктор Соколов швидше докоряє, ніж напряму засуджує, як це, скажімо, робить Ю.Тарнавський у поезії „У РА НА”:
Кременчуцьке море
хлюпає тепер над ними,
гниле,
смердюче,
мов душі
моїх земляків —
зелений
всесоюзний борщ.
хлюпає тепер над ними,
гниле,
смердюче,
мов душі
моїх земляків —
зелений
всесоюзний борщ.
Пам'ятаймо свою історію!
Сергій Гайдук
голова громадської організації "Спадкоємці Крилівщини і Новогеоргіївщини"
Сергій Гайдук
Фото: архів
Відео: Ax Introid, Олександр Зленко, архів
Краєзнавчий круглий стіл до річниці Незалежності України
Фильм "Новогеоргиевск. Путешествие в прошлое"
Неужели память о предках была утоплена, как и город Новогеоргиевск?
У краєзнавчому музеї відкрилася виставка «Місто пам’яті нашої»
"Хто не знає своєї історії — той не має майбутнього"
Запрошення на круглий стіл "Збереження історико-культурної спадщини Середнього Подніпров’я, що опинилось під водами Кременчуцького водосховища"
Вони раз і назавжди зникли з карти України, та не з пам'яті!
Анатолій Поплавський представляє роботу: "Новогеоргіївськ, ти в наших серцях"
Історію можна вивчати по-різному або Новогеоргіївськ через призму людської долі
Книга Олександра Зленка "Від Крилова до Новогергіївська" поступила у продаж
"Хроника о городе Новогеоргиевске"
До 50-их роковин трагедії міста Новогеоргієвська та Дніпра…
