До наших захисників – у четверте літо неоголошеної війни
23-24 червня відбулась чергова поїздка в зону АТО. Цього разу відвідали підшефний 17ОМПБ і підрозділи 42 ОМПБ. Наші батальйони заступили на бойові позиції, ситуація складна, але у наших захисників бойовий дух і оптимістичний настрій. Тільки перемога, інакше не може бути.
Передали гостинці від підприємств, жителів району та міста, поспілкувались з комбатом Олександром Щербиною і бійцями 2 МБ цього ж батальйону. А далі – дорога в Водяне і Опитне. Зустрілись з нашими земляками з 42 ОМПБ. Багата наша Світловодщина на справжніх воїнів, мужні і сильні наші сини. До позицій бійців нас супроводжував заступник комбата Андрій Швець уродженець с. Павлівка. Завдяки йому, отримали добрячу дозу адреналіну, але нічого – обійшлося. А в Опитному знову наш земляк з Григорівки – легендарний Браконьєр (Андрій Обрізків).
Опитне вкотре викликало гнітюче враження – розбомблене, розстріляне і понівечене. Колись тут лунали пісні і дитячій сміх, а зараз, якщо не має обстрілів, гнітюча тиша, навіть пташки не співають. Навіщо, Господи, за що? Розмовляючи з Андрієм запитала, чи проживає хтось поряд. Проживає, старенька бабуся Рая. Вся вулиця розбита, а її дім наші бійці періодично "латають". Взяли тушонку, хліб, халву, кетчуп і майонез (все Світловодське) та вирушили до бабусі. Коли її побачили, в кожного з нас защемило серце… маленька, худенька, у зношеному одязі (в Опитному немає ні світла, ні води), але скільки надії і віри в старих очах:
Сини в Донецьку, раніше приїздили з невістками і онуками, а зараз ні… Ми ледве вирвались від бабусі Раї, їй так хотілось говорити і говорити, ще довго дріботіла за нами, а потім повернулась і пішла – згорблена, самотня, покинута мама.
По дорозі додому у Водяному зустріли комбрига 57 бригади Дмитра Красильникова, поспілкувались, комбриг подякував за допомогу всім жителям Світловодщини.
Ось так коротенько, бо про все неможна, і фото не всі, але головне, що ми зустрілись і передали все, що просили бійці. Але якби не наші волонтери – благодійники і небайдужі прості люди, цієї б поїздки не було.
Щиро дякую і низько вклоняюсь за надану продукцію і фінансову підтримку генеральному директору ПП "Віктор і К" Віктору Королю, депутату районної ради, керівнику ТМ "Світ сир" та фермерського господарства "Корида" Олегу Медянику, СПД Коханюк "Світловодська Паляниця", колективу Управління каналу Дніпро-Інгулець, Віктору Регеші, Валерію і Ользі Ворончук, Андрію Пєшехонову, Ользі Скрипці, Олені і Олександру Дзюникам, міському осередку ВО "Батьківщина" Таїсіі Гончаренко і Сергію Волохову, Станіславу Гоменюку із с. Подорожнє за військову палатку (2 МБ 17 ОМПБ), жителям сіл Глинськ і Микільське за домашню консервацію і овочі, Вірі Фетісовій за запашну каву і чай.
А як же без маминих смаколиків? Пиріжки, пироги, трубочки, шарлотки – це Аня Збираник, Еля Задорожня, Таня Курка, Надія Стрижак, Оксана Ляшенюк, Наталія Задорожня. І звичайно ж мої "кмітливі ручки", невтомні дівчата-волонтери – вісім маскувальних сіток, три "кікімори" і гостинчики бійцям.
Дарія Ільїна,
Олександр Скотніков,
Дмитро Стрижак
Опитне вкотре викликало гнітюче враження – розбомблене, розстріляне і понівечене. Колись тут лунали пісні і дитячій сміх, а зараз, якщо не має обстрілів, гнітюча тиша, навіть пташки не співають. Навіщо, Господи, за що? Розмовляючи з Андрієм запитала, чи проживає хтось поряд. Проживає, старенька бабуся Рая. Вся вулиця розбита, а її дім наші бійці періодично "латають". Взяли тушонку, хліб, халву, кетчуп і майонез (все Світловодське) та вирушили до бабусі. Коли її побачили, в кожного з нас защемило серце… маленька, худенька, у зношеному одязі (в Опитному немає ні світла, ні води), але скільки надії і віри в старих очах:
"Мої рідненькі, ви прийшли до мене… я ж так люблю людей, як і квіточки…".
Сини в Донецьку, раніше приїздили з невістками і онуками, а зараз ні… Ми ледве вирвались від бабусі Раї, їй так хотілось говорити і говорити, ще довго дріботіла за нами, а потім повернулась і пішла – згорблена, самотня, покинута мама.
По дорозі додому у Водяному зустріли комбрига 57 бригади Дмитра Красильникова, поспілкувались, комбриг подякував за допомогу всім жителям Світловодщини.
Ось так коротенько, бо про все неможна, і фото не всі, але головне, що ми зустрілись і передали все, що просили бійці. Але якби не наші волонтери – благодійники і небайдужі прості люди, цієї б поїздки не було.
Щиро дякую і низько вклоняюсь за надану продукцію і фінансову підтримку генеральному директору ПП "Віктор і К" Віктору Королю, депутату районної ради, керівнику ТМ "Світ сир" та фермерського господарства "Корида" Олегу Медянику, СПД Коханюк "Світловодська Паляниця", колективу Управління каналу Дніпро-Інгулець, Віктору Регеші, Валерію і Ользі Ворончук, Андрію Пєшехонову, Ользі Скрипці, Олені і Олександру Дзюникам, міському осередку ВО "Батьківщина" Таїсіі Гончаренко і Сергію Волохову, Станіславу Гоменюку із с. Подорожнє за військову палатку (2 МБ 17 ОМПБ), жителям сіл Глинськ і Микільське за домашню консервацію і овочі, Вірі Фетісовій за запашну каву і чай.
А як же без маминих смаколиків? Пиріжки, пироги, трубочки, шарлотки – це Аня Збираник, Еля Задорожня, Таня Курка, Надія Стрижак, Оксана Ляшенюк, Наталія Задорожня. І звичайно ж мої "кмітливі ручки", невтомні дівчата-волонтери – вісім маскувальних сіток, три "кікімори" і гостинчики бійцям.
Дарія Ільїна,
Олександр Скотніков,
Дмитро Стрижак
Фото: надані автором