На п'ятий рік війни волонтерство набуло системного характеру. Раніше часто було достатньо просто довіри до конкретної особи, щоб задонатити на збір. Тепер рівень довіри має на чомусь ґрунтуватися.
Найпростіше і найочевидніше — це прозорість звітів. Давайте розберемося, які публікації звітів бувають:
- виписки з рахунків про надходження коштів;
- чеки за придбані матеріали;
- фотозвіти отриманих речей;
- акти прийому-передачі;
- таблиці, де підсумована діяльність за тиждень, місяць або рік.
Якщо йдеться про системну роботу фондів, у пріоритеті саме документи. Вони підтверджують походження коштів і показують, куди їх витратили.
Але якщо говорити про волонтерів у соцмережах, виникає інше питання. Чи варто робити звіти настільки деталізованими, що без калькулятора їх складно зрозуміти? Зі складною формою звітності більш-менш зрозуміло. А як щодо простої?
Що для тебе є маркером довіри? Фото військових? Відеовідгуки? Чеки? Факт закритих зборів?
Я неодноразово чула фразу:
«Подивіться мою сторінку, там усе ясно».
Але на практиці часто нічого не ясно. Особливо коли дописи показуються не в хронологічному порядку, а за популярністю. Збір є, заклики донатити є. А де результати? І якими вони мають бути насправді?
Тому мені важлива твоя думка. На що ти звертаєш увагу, коли бачиш збір і сторінку волонтера? Що викликає довіру, а що навпаки відштовхує? Від чого починає сіпатися око?
Оскільки це формат блогу, поділюся і своїм досвідом.
Найбільше довіри у мене викликають фото та відео від військових. Чим простіше це виглядає, тим краще. На власному досвіді знаю, що не завжди можна отримати фотозвіт, а в деяких випадках потрібно приховувати обличчя або деталі. Але навіть прості фото підтверджують для мене, що волонтер працює і йому можна довіряти.
Мені не подобаються збори, де волонтер намагається викликати почуття сорому у читача. Наприклад, використовує формулювання на кшталт:
«Та хіба вам важко? Хлопці страждають. Ви в теплі, а вони в окопі. Та не купіть собі ту каву чи ковбасу, а задонатьте».
Чесно кажучи, такі публікації я просто прогортаю. Бо заходжу в інтернет не для того, щоб мене повчали моралі.
А щодо тебе, мій любий читачу? Буду дуже вдячна за зворотний зв'язок і коментар.
P.S. Вибач за легке загравання зі стилем леді Віслдаун. Просто я не знайшла точнішого формулювання, ніж «любий читач». Та й читати статтю голосом героїні «Бріджертонів», якщо чесно, навіть трохи веселіше
Єлизавета Донець,
волонтерка, засновниця БФ "Тепла справа"
