Питання віри головне питання життя. По-справжньому віруючих людей завжди мало. Вони і складають "сіль землі". Однією з здібностей солі є запобігання псуванню їжі. Тому люди, що несуть в світ вчення Христове, повинні оберігати і рятувати інших людей від морального розкладання — духовного псування.

З ціллю допомогти людям в пошуках віри вихованці та вчителі недільної школи храму Архистратига Михаїла приїхали за запрошенням директора озерської школи Тето Лідії Миколаївни і настоятеля чоловічого монастиря (скита) у с. Талова Балка архімандрита Серафіма до села Озера.

Вихованці недільної школи підготували невеличку творчу програму. Вони співали, розповідали вірші про воскресіння Христове. Танцювали і грали на музичних інструментах. Окрім гарного настрою залишили подарунки до Великодневого свята. Усім дуже сподобалось — і глядачам і виступаючим. Спасибі адміністрації школи, що потурбувалась про юних артистів та почастувала після концерту у шкільній їдальні.

Учні недільної школи стали маленькими місіонерами, вони дали можливість присутнім задуматись про своє відношення до Бога. Біля с. Озер знаходиться прекрасний храм Преображення Господня, який являється пам’яткою архітектури та центральною спорудою навколо якої п’ять років тому з’явився чоловічий монастир (скит). Про цей храм неодноразово писали в пресі, до церкви з’їжджаються люди з різних областей. Але, нажаль, місцеві жителі храм не відвідують. Дуже сподіваємось що наша недільна школа хоч трошечки зрушить кригу, та можливо до храму підуть нові місцеві прихожани.

Мене завжди цікавило, чому на Великдень та інші великі церковні свята до храму приходить більше людей, ніж в звичайний недільний день? В Україні християнство складає 97% від усіх релігійних інституцій. Православні організації складають приблизно 55% від усіх християнських. Тож, якщо вірити цим опитуванням, то церкви мали б бути вщент заповнені людьми. А фактично виходить що до храму на звичайне, не святкове богослужіння, приходить одна людина зі ста.

Є багато причин чому люди не ходять до церкви.

По-перше, тому, що це важко. Релігійне життя починається тоді, коли людина захоче, щоб Бог став в її житті головним. А це вимагає від людини напруги: праці, багато смирення і покаяння у своїх гріхах.

По-друге, тому що у людини просто немає особливого бажання ходити до церкви, тому що не бачать потреби, бо не хоче, там тісно нудно і нічого не зрозуміло.

По-трете, для сучасної людини це не вигідно. Доводиться витрачати свій час на молитву, богослужіння в храмі. На їхню думку краще в цей час заробити грошей чи розважитись.

Четверта причина це постійні прихожани та священики які мимоволі відвертають людей від Церкви. Бабусі які дорікають молодих дівчат, за короткі спідниці, штани та відсутність хустини на голові. Туди не ставай, так не хрестись… Не замислюючись, що людина просто не знає традицій, тай ці традиції не обов’язково є аж настільки важливі. Деякі проповіді священника людям нецерковним можуть здатись незрозумілим залякуванням. Також у деяких священників є дорогі телефони, машини, дім. Доповнює картину дивна не зрозуміла "Православна" література.

Не дивно що причин так багато, бо у диявола багато прийомів, за допомогою яких він намагається не пустити нас до церкви. Всі думки про таких-сяких священиків, це окремі недоліки, які роздуваються до неймовірних розмірів... В Церкві багато недоліків, ніхто цього не заперечує, але по ним не можна судити про всю Церкву і всіх віруючих. І навіть святі, яким ми молимося, були людьми грішними. Один Господь тільки без гріха.

Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його. (Від Матвія 11:12). Церква — це праця, і навчання. Як всяка праця і навчання, тут потрібні і час, і старанність, і завзятість. Тоді буде діло! А аргументи про "витрачання" часу зовсім смішні, оскільки на соціальні сторінки, новини, ігри, розваги та інше часу вистачає а на воскресне богослужіння – спасіння душі та підготовку до вічного життя — ні?

Головна причина чому люди не ходять до церкви кожної неділі це їх не віра. А усе сьогоденне становище схоже на те що робилось два тисячоліття тому. Господь наш Ісус Христос здійснював видимі чудеса і біля нього збиралось багато люду але після того як Він заговорив про Хліб Життя, навіть деякі учні зніяковіли і покинули Його. Вони чекали хліба, чуда та зцілень тут і зараз у земному житті, але ніхто з них не мав бажання думати про життя вічне.

Ми повинні пам’ятати для чого зійшов Бог на землю і не стати такими як древні іудеї, які у Єрусалимі його зустрічали як царя і кидали йому під ноги пальмові листки, а через 5 днів кричали "Нехай розп’ятий буде!". Вони просто не повірили йому. До Бога йти потрібно не за чудом, а за вірою. І якщо ми називаємо себе християнами то потрібно це доводити. Для цього треба читати Святе Писання, спілкуватися з віруючими людьми — православною общиною. І найголовніше запам’ятати що найкраще місце де зміцнюється віра це Церква. Ми повинні всі перешкоди подолати, погані думки проти церкви з голови викинути - і все-таки прийти в храм.