Окреме місце посідають церковні коляди авторського, книжного походження ("Тиха ніч, свята ніч", "Нова радість стала" та інші). Звичай колядування, як і щедрування, відіграв важливу роль у розвитку народної музично-пісенної творчості. Новорічні наспіви виконувалися колективами (співочими ватагами, гуртами): парубочими, дівочими, дитячими, старшого віку. Такі колядники колядували в хаті перед образами, а сьогодні – де вдасться, навіть на порозі… А дозволу раніше питали так, під вікном ставали та гукали: "Пане господарю, благословіть Христа славити!"
А зараз питають по-іншому: "Чи можна колядувати?"…

Щедрівки, на відміну від колядок, мають особливість, традиційний приспів: "Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір". Щедрувальники головним чином піснями славлять господарів, бажають їм здоров'я і достатку. Це пісні–побажання. Історично щедрування незначною мірою відчуло на собі вплив християнської церкви. На кінець XIX ст. обряд переважно став явищем народної художньої творчості. Таким він зберігся й до сьогодні. Щедрівка увібрала в себе національний колорит та менталітет українського народу.

Зараз спостерігається відродження народної традиції колядування та щедрування. Молодь вчить старовинні пісні, проходять конкурси та фестивалі колядок, по різних містах України, та й за кордоном колядки теж дуже популярні.

У храмі Архистратига Михаїла, 8 січня, славили народження Ісуса Христа. Прихожанами було проведено фестиваль колядок. Кожен з бажаючих прихожан, хто знав колядки, виходив на імпровізовану сцену та демонстрував свій талант присутнім. Але було ще дещо... Спочатку люди боялися відкритися, соромились та ніяковіли, але поступово все більше сміливців виходили і починали співати. Коли людина переступає поріг страху то може показати свій талант. І виявляється що всі наші люди талановиті. Люди щиро прагнуть співати і прославляти Бога, але щось їм заважає…

Заважають упередження, та страх осуду оточуючих. Страх вкидає людину в стан безпорадності, недовіри до всього, що її оточує. Є багато людей, які мають великий потенціал, але загнані в кут своїми страхами, так і не приносять корисних плодів. Страх заважає людині здійснювати відкриття, які розвивають її особистість, звеличують її душу. Страх це спокуса, ним сатана намагається збити людину з шляху, вганяє у розпач, та псує життя. Святі люди кажуть що людина повинна боятися тільки Бога, і та людина, яка боїться Бога, нічого іншого бояться не повинна. Довіра до Бога, сподівання на нього, і страх не сумісні. Той хто хоче давати оточуючим любов, приносить корисні плоди не повинен боятися, той хто завжди знаходиться в Божих руках не повинен хвилюватися. Протилежність страху – довіра. Довіра до Бога!

Кожна людина в чомусь талановита, кожного Господь обдарував, нікого не полишив. Тож і нам потрібно з Божою поміччю допомагати оточуючим знаходити в собі талант, допомогти людям відкритися. Для цього ми повинні прагнути до єдності та взаємо підтримки. Саме тому перші християни жили общинами в Християнській єдності та розумінні. Про це обов’язково потрібно пам’ятати не тільки приходячи до храму, а й у повсякденному житті. Підтримувати рідних, близьких та незнайомих людей у повсякденному спілкуванні, тоді і страху у оточуючих буде менше. Приємно було спостерігати за прихожанами храму, як вони йшли на зустріч відкидаючи непотрібні острахи. Коли людина відкривається, Божа любов через неї передається на оточуючих і уся громада становиться згуртованою. Це відчули усі присутні в храмі і це гріло душу.

Проведення фестивалю колядок це гарна нагода віддати шану народним традиціям та продемонструвати знання звичаїв, пов’язаних зі святкуванням Різдва Христового, а також артистичні здібностей та талантів. Колядки, щедрівки та народна творчість допомагають вивчити, пізнати стародавню історію наших предків, багату культуру, віру, вірування, світогляд українського народу, тож хочу усім вам побажати "Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я".