Одним із таких світловодців є приятель загиблого, а ще президент Федерації силових видів спорту "Легіон" Євген Рахімбєрдиєв. А ще — з сотню, переважно, молодих людей, які провели сьогодні, 20 квітня, мирний, як вони самі анонсували, мітинг. Точніше буде сказати, це був мітинг-хода, бо за час його проведення він тричі змінював свою дислокацію.

На 12-ту годину мітинг розпочався біля фонтану Палацу культури. І розпочався з промови Рахімбєрдиєва, якою він звинуватив медперсонал Світловодської ЦРЛ, а особливо, медперсонал санпропускника, чергового хірурга, що чергували саме тієї ночі, у бездіяльності: і грюкали у двері протягом десяти хвилин — допоки не відчинили, і ще стільки ж чекали допоки хірург огляне потерпілого, який, за свідченням оратора і друзів потерпілого, які доставили його до медзакладу, подавав ознаки життя. (Натомість хірург, той самий, який чергував тієї ночі, Сергій Матицин стверджує протилежне — постраждалий на момент, як він приступив до його огляду, вже кілька хвилин як був мертвий). А після того, як була підписана петиція з вимогою ретельного розслідування, невідворотного покарання винних, включно із головлікарем Юрієм Котенком, учасники мітингу вирушили на центральну площу — почути міську владу.


На ґанок "білого дому" вийшли міський голова Валентин Козярчук та його заступник з гуманітарних питань Ірина Щербина… Так сказав пан Валентин, сталося непоправне горе, винуватці якого мають понести суворе покарання. Задля цього він своїм розпорядженням утворив комісію, яка, паралельно з прокуратурою, дослідить всі деталі цього кривавого інциденту. Після чого пані Ірина зачитала її персональний (комісії) склад з представників виконкому, медиків, а також, у якості неупередженості її роботи — й друзів загиблого.

Натомість пан Євген, висловлюючи волю мітингарів, зробив спробу залучити на мітинг безпосередньо головлікаря. Він кілька разів набирав його номер, завчасно увімкнувши мобільник у режим гучного мовлення, підставивши до нього мікрофон — щоб всі чули. Та пан Юрій вперто не відповідав. І тоді у головах організаторів зародилася ідея — йти до нього самим… Рішучості до цього їм надала мати померлого нещодавно від інсульту учасника українсько-московітського протистояння Артема Рощина — "швидка", за словами вбитої горем жінки, їхала на виклик аж 40 хвилин… Градоначальник, у свою чергу, подякувавши людям, що зібралися, за активність, притаманну зрілому громадянському суспільству, зі словами:





…У той час, як колона розташувалася на ґанку перед лікарнею на Павлова (де кабінет головлікаря), у цьому самому кабінеті проходила медична нарада з онкологічних питань. А проводила її Лідія Омельченко — заступниця головлікаря, бо сам головлікар, як виявилось, коли до кабінету завітали очільники міста та кілька митингарів, разом з Рахімбєрдиєвим, перебуває наразі на курсах з підвищення кваліфікації… На закиди щодо хамства, бездіяльності та здирництва медиків, пані Лілія повторила версію того, що трапилось з Оленковським у трактуванні Матицина. Втім, додала вона, остаточно усі акценти розставить слідство. Натомість Рахимбєрдиєв запропонував в.о. головлікаря вийти до людей, що зібрались на ґанку. Омельченко ж, посилаючись на зайнятість нарадою та на неготовність спілкуватися з наелектризованою публікою, спробувала було відмовитись. Та мер, беручи на себе відповідальність за її особисту безпеку, запропонував зробити таки у нараді невеличку перерву. І пані Лідія наважилась…

Вже на вулиці їй було запропоновано підписати розпорядження про відсторонення медперсоналу, який чергував у ту трагічну ніч, від роботи — на час проведення слідства. Та у заступниці головлікаря на се не піднялася рука… На неї не тиснули з етичних міркувань — як пояснив Рахімбєрдиєв. І вона повернулася до кабінету.



Перед тим, як розійтись, Козярчук, аби не спускати це діло на гальмах, запросив присутніх, добиваючись справедливості, прийти ще й на сесію міськради 25 квітня, знову нагадавши тезу про владу і найманих менеджерів.