Свято з ідентифікацією… ворога
Звісно, на протязі сотень років українсько-московітських взаємин, війни між ними викали доволі регулярно — навіть Москву українці, було таке, палили дотла. Але про це винятково не згадувалось — лиш про те, як українці (і бажано — в союзі зі своїми "православнимі славянскімі братьямі") воювали то з бусурманами всякими, то з панами польськими, то з німцями гітлерівськими…
Акценти розставив День українського добровольця, який в нашій країні вперше відзначається від цього року 14 березня. І у Світловодську, також…
Протягом всієї своєї незалежності, всі щаблі влади в Україні (включно, з найвищими) були так щільно нашпиговані московською агентурою (один лиш януковичський міністр оборони Лєбєдєв, який одягав на роботу генеральський мундир совєтського зразку — чого вартий), що у Кремлі остаточно переконалися: "хахли палі бєз єдінава вистрєла". Ну, вешталися, щоправда, зі своїми факельними ходами різні "бандєрлоґі", ну пам’ятники бандерам своїм встановлювали у Галичині. Та, хто на це у Москві звертав увагу? Та прорахувались вони там, прирівнюючи українських патріотів з купкою "апазіцианєров" на Болотній площі, яких і у мікроскоп не розгледіти на фоні рабсько-покірного власного народця, коли майже всі українці враз перетворилися на "бандерлоґов", "раґуль" і "укров", що змели геть їхній окупаційний режим на чолі з Януковичем. І тоді вони почали агресію, прекрасно розуміючи: повернення України до цивілізаційного світу неодмінно призведе до скону тюрми народів — Московії. Їхній розрахунок, як і вони самі, був примітивний: захопити українсько-кримськотатарський Крим та "активувати" населення Донбасу на збройну боротьбу проти "кієвской хунти". Що, власне кажучи, було нескладно: Крим від 1991 року було віддано на відкуп Москві і Україною там і не пахло, а населення Донбасу, після голодоморів та виселень звідти мільйонів українців, складалося переважно з нащадків переселенців з Нєчєрнозєм’я і різної босоти, "відсидівшої" у ҐУЛАҐах і являло собою гримучо-п’яну антиукраїнську суміш. Та й військо українське на 2014 рік — через описане вище — мало жалюгідне видовище. Так що кремлівський прожект "Новороссія" видавався Кремлеві цілком успішним.
Та от "нєзадача" — українські добровольці! Вони, поки ЗСУ набиралися сил і очищалися від кремлівської агентури, фактично голими руками стримали московітських окупантів та їхніх "ватних" сатрапів, чий похід аж до Києва видавався їм легкою прогулянкою. Ба, більш того, за якихось пару років розпочався зворотній процес. І започаткували його Українські Добровольці!
…Та повернімося до святкування цього Дня у Світловодську. До стели Героїв Небесної Сотні на ранок 14 березня прийшли мешканці міста і усе міське керівництво на чолі з міським головою Валентином Козярчуком, особу нашого нардепа Олеся Довгого представляла його помічниця Марина Саакян. Чи не вперше офіційно у Світловодську, вустами ведучих з міського Палацу культури та мера, який мовив слово, відкрито і без натяків було названо головного ворога України, очі на якого українцям відкрили Українські Добровольці — своїм безсмертним подвигом.
Протягом всієї своєї незалежності, всі щаблі влади в Україні (включно, з найвищими) були так щільно нашпиговані московською агентурою (один лиш януковичський міністр оборони Лєбєдєв, який одягав на роботу генеральський мундир совєтського зразку — чого вартий), що у Кремлі остаточно переконалися: "хахли палі бєз єдінава вистрєла". Ну, вешталися, щоправда, зі своїми факельними ходами різні "бандєрлоґі", ну пам’ятники бандерам своїм встановлювали у Галичині. Та, хто на це у Москві звертав увагу? Та прорахувались вони там, прирівнюючи українських патріотів з купкою "апазіцианєров" на Болотній площі, яких і у мікроскоп не розгледіти на фоні рабсько-покірного власного народця, коли майже всі українці враз перетворилися на "бандерлоґов", "раґуль" і "укров", що змели геть їхній окупаційний режим на чолі з Януковичем. І тоді вони почали агресію, прекрасно розуміючи: повернення України до цивілізаційного світу неодмінно призведе до скону тюрми народів — Московії. Їхній розрахунок, як і вони самі, був примітивний: захопити українсько-кримськотатарський Крим та "активувати" населення Донбасу на збройну боротьбу проти "кієвской хунти". Що, власне кажучи, було нескладно: Крим від 1991 року було віддано на відкуп Москві і Україною там і не пахло, а населення Донбасу, після голодоморів та виселень звідти мільйонів українців, складалося переважно з нащадків переселенців з Нєчєрнозєм’я і різної босоти, "відсидівшої" у ҐУЛАҐах і являло собою гримучо-п’яну антиукраїнську суміш. Та й військо українське на 2014 рік — через описане вище — мало жалюгідне видовище. Так що кремлівський прожект "Новороссія" видавався Кремлеві цілком успішним.
Та от "нєзадача" — українські добровольці! Вони, поки ЗСУ набиралися сил і очищалися від кремлівської агентури, фактично голими руками стримали московітських окупантів та їхніх "ватних" сатрапів, чий похід аж до Києва видавався їм легкою прогулянкою. Ба, більш того, за якихось пару років розпочався зворотній процес. І започаткували його Українські Добровольці!
…Та повернімося до святкування цього Дня у Світловодську. До стели Героїв Небесної Сотні на ранок 14 березня прийшли мешканці міста і усе міське керівництво на чолі з міським головою Валентином Козярчуком, особу нашого нардепа Олеся Довгого представляла його помічниця Марина Саакян. Чи не вперше офіційно у Світловодську, вустами ведучих з міського Палацу культури та мера, який мовив слово, відкрито і без натяків було названо головного ворога України, очі на якого українцям відкрили Українські Добровольці — своїм безсмертним подвигом.
Віталій Асауленко
Фото: Ігор Котляров