Середа, 26 квітня 2017
Події

Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям Новина з фото

Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Покровський Кафедральний Собор своїм статусом підняв наше місто на новий рівень, адже Світловодськ опинився в одному ряду з обласними центрами. Храм побудовано на найвищій точці міста, його видно здалеку, а з його дзвіниці — увесь Світловодськ з околицями. Дзвони Покровського храму розлітаються по всій окрузі і оздоровлюють людей — впевнений настоятель храму і благочинний Світловодського округу митрофорний протоієрей Олександр Коваленко. У найбільш шановане свято в Україні — Покрови Пресвятої Богородиці, 14 жовтня 1996 року, тобто 20 років тому, він заступив на службу Богу і людям у цій церкві. Тоді це було пристосоване приміщення дитячого садка. Тепер — величний храм — окраса міста.
Саме час пригадати, як все починалося. Ми говоримо з настоятелем церкви у його затишному, дуже скромно обладнаному кабінеті, що розмістився у Просвітницькому центрі.

— Скажіть, будь-ласка, як все починалося? Коли Вам спало на думку — що Ваша дорога — це дорога до Бога?

— Гадаю, що фундамент мого майбутнього заклала бабуся. Пам’ятаю себе 5-річним хлопчиком. Жили ми у селі Павлівка і бабуся часто мені говорила:

"Бог на небі, йому все звідти видно, що ти робиш — і хороше, і погане…"


Тож я часто вдивлявся в небо і намагався робити тільки хороші вчинки. Але коли пішов до школи, мій світогляд значно змінився. У той час всі хлопці мріяли стати військовими, космонавтами, льотчиками. І я не став виключенням. Стати десантником, вступити до Вищого командного Рязанського училища — було моїм прагненням. До речі, я сидів за однією партою в класі з майбутнім космонавтом Юрієм Маленченком, ми дружили. Я готувався до вступних іспитів дуже ретельно, займався фізичною підготовкою, стрибав з парашутом. У 1978 році поїхав до Рязані і… не пройшов по конкурсу. Наступного року пішов служити в армію, потрапив у десантну частину, що дислокувалася у Кіровограді. Це були війська спецпризначення — хороша школа життя.

— Коли Ви вперше закохалися, можете зізнатися?

— Чому б і ні! Мабуть ще у пісочниці, років у 7-8, у рідній Павлівці. Ми гралися разом з Олею, потім ходили разом до школи. Вона на рік молодша за мене. Оля проводжала мене до армії, чекала. Коли я служив у Кіровограді іноді бачила мене на вишці, бо сама в той час навчалася в педінституті на історичному факультеті. 18 жовтня 1981 року я повернувся додому, а 20 лютого 1982 року ми одружилися, через рік народився наш син Віталій.

— Дуже романтична історія. Ви так добре пам’ятаєте всі дати, навіть не довелося заглядати в записник.

— Це ж і зрозуміло! Важче тим, у кого таких історій було багато.

— А як складався Ваш трудовий шлях після повернення з армії, чим ви займалися?

— О, чим я тільки не займався, щоб забезпечити сім’ю! Служив у пожежній частині, займався бізнесом доволі вдало, вирощував сорго, в’язав віники тисячами, качав мед, навіть бензином торгував. Працювати, правда, доводилося майже цілодобово. Заробив стільки грошей, що зміг купити квартиру, машину, гараж. Коли ж все необхідне у сім’ї вже було, вирішив самостійно, за власний кошт побудувати церкву.

— Дитячі мрії повернулися?

— Так, я став часто замислюватися над вічними цінностями. Дуже багато читав, вивчав теорії і концепції творення Всесвіту. І тільки Євангеліє відкрило мені найважливіше – життя людини вічне і безкінечне, а віра без справ – мертва. Я став відвідувати Михайлівську церкву, згодом у 33 роки став там служити дияконом за рекомендацією настоятеля Василя Шимана. Через 7 місяців саме на Покрова, 20 років тому, мене і рукоположив архієпископ Василь на служіння священником у Покровському храмі.

— Приміщення, у якому Ви почали проводити служби ще збереглося?

— Так ви бачите його на території собору, біля новобудови. Там було надзвичайно тісно, прихожани не вміщалися, довелося розвалювати перегородки, укріплювати стелю і будувати новий храм.

— Вистачило власних коштів, чи шукали однодумців?

— На стадії розробки проекту, за основу якого ми взяли Браїлівську церкву, з’ясувалося, що на відведеній ділянці землі зсувні грунти. Тож нам довелося вивезти 2600 кубометрів грунту і заповнити котлован 2400 кубами щебеню. Тоді мої уявлення про вартість будівництва сильно змінилися. Лише на цьому етапі мої кошти закінчилися б, але знайшлися люди, які мені допомогли. Можу назвати їх поіменно: Валентин Мишин, Борис Нечипорук, Олег Кухарчук (він тоді балотувався депутатом до Верховної ради, і невдовзі загинув, нажаль), Василь Головченко.

— Я знаю як важко збудувати маленький будинок. Як Вам вдалося організувати будівництво великого храму і не зупинитися у найскрутніші часи?

— Сказати: було тяжко v це нічого не сказати. Вся промисловість у місті просто "лежала", за допомогою до підприємств можна було і не звертатися. Але це була боротьба між добром і злом. Добро, врешті, перемогло. Іноді траплялися справжні чудеса. Час від часу здавалося, що допомоги чекати марно, а вона несподівано надходила. Це додавало сил і віри — я займаюся своєю справою! Коли привозили цеглу по 20-30 тисяч в день і переносити її на будівельний майданчик було нікому, я зробив пропозицію людям: пишіть на цеглині свої імена. Багатьох це надихнуло! Тепер наш храм тримає в собі тисячі імен, причетних до його будівництва, це живий храм. Згодом великих зусиль до його зведення доклали і такі відомі люди, як Василь Власенко, Володимир Кубарєв, Володимир Пашагор’єв, Іван Марон, Владислав Каспров і його сім’я, Георгій Золотаревський, Валентин Козярчук. Можливо, на всіх цих благодійників справляло враження, що я ніколи не брав до рук грошей, кожен з них вкладав свої ресурси у конкретну справу.

— Тепер Ви знову будуєте…

— Так, на території нашого Собору зводиться Свято-Миколаївський храм. Його допомагає будувати відомий підприємець Олег Медяник.

— Не втомилися?

— Ні. Служити людям і Богу — моє покликання. Дуже хочеться створити маленьку Лавру — райський куточок у Світловодську.

— За 20 років своєї невтомної праці, ви, напевне, отримували нагороди?

— О, у мене є ціла колекція орденів, медалей, почесних знаків, але я ніколи їх не ношу. Можу просто Вам показати.

— Яка остання нагорода?

— Орден великомученика Георгія Переможця "За старанні труди на славу Святої Церкви" УПЦ, який мені вручили 14 жовтня цього року.

— Дякую Вам за цікаву розмову і бажаю успіхів!
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям
Олександр Коваленко — двадцять років на службі людям





Для того, щоб залишити коментар, увійдіть на сайт через свій профіль у одній з соціальних мереж:





Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.
  • Вова Корд Сьогодні, 01:41
    «Вбивча» комісія: день другий, дві частини 4
    Вова Корд-фото
    Lucy Kolesnikova, а где я не прав? Раз уже выяснилось, что скорую вызывали, так почему не дождались? Долго ехала?
    И вот как раз и важно, что от действий друзей зависела жизнь Любомира - они приняли решение. И решение было фатальным.
    Так нет же, все виноваты, кроме них
  • Вова Корд Сьогодні, 00:44
    «Вбивча» комісія: день другий, дві частини 4
    Вова Корд-фото
    Уважаемый Василий Петров! Вы о ложном вызове слышали когда-нибудь? Скорая приехала, пострадавшего нет! В карете скорой не экстрасенсы сидят, ванговать, куда он делся. Может, он очухался и с дружками дальше куролесить поехал?
  • Виталий Петров Вчора, 23:49
    «Вбивча» комісія: день другий, дві частини 4
    Виталий Петров-фото
    Поймите, не важно как в положении написано, открытые двери или закрытые.
    БЫЛ ВЫЗОВ на скорую, они обязаны были ждать и готовится. А если скорая не сообщила о вызове, так пусть они отвечают.
    Одно понимаю точно после звонка на 103 двери должны были открыть, жопы должны были поднять и быть готовыми к чему угодно.
  • Виталий Петров Вчора, 23:42
    Канал "1+1": Дві сотні людей влаштували протест проти медиків Світловодська через смерть 19-річног ... 35
    Виталий Петров-фото
    Интересно получается. Медики напирают на то что при вызове скорой сразу сообщают на санпропускник и готовят операционную и милицию. На этом акцентируют во многих клиентах.

    В 1:15 поступило сообщение, и думаю сообщили что ножевое. Значит скорая помощь должна была сообщить на санпропускник и там должны были ожидать пациента еще в 1:15, готовить операционную, мыть руки, как минимум открыть дверь.
    В 1:22 они узнали что человека увезли на санпропускник, видели кровь. Значит понимали что вызов не ложный и через 5 мин пациент будет под дверью приемного. Связь сейчас не проблема, тем более был вызов и начать готовиться на приемном отделении должны были еще в 1:15. Учитывая что уехали парни в 1:22 и ехали около 5 мин то с момента вызова скорой до приезда на подготовку врачей санпропускник было 13 минут.
    А если предположить версию что его где то возили, то еще больше.

    Тогда ОГРОМНЫЙ ВОПРОС, зная о наличии раненого: какого черта двери были закрыты, хирурги не готовились а что то писали в своем кабинете и тынялись по этажам??

    Если сейчас начнут писать что его увезли, так свидетели сказали что в больницу повезли. А если больница думала что не к ним, то по факту сообщения о ножевом должны были сообщить в полицию.

    Даже если парень был без шансов, вся эта ситуация мутная, больница много не договаривает и как я вижу по видео и комментариям начинаются поиски стрелочника в самой больнице. Еще как мантру произносят о безнадежность больного.

    Плевать что безнадежно, в 1:15 вы этого не знали и с этого времени должны были шуршать и ждать приезда пациента.
    А вы двери даже не открыли, муд###!
  • Виталий Петров Вчора, 23:39
    Канал "ІНТЕР": Лікарів Світловодської лікарні звинувачують у смерті підлітка 4
    Виталий Петров-фото
    Интересно получается. Медики напирают на то что при вызове скорой сразу сообщают на санпропускник и готовят операционную и милицию. На этом акцентируют во многих клиентах.

    В 1:15 поступило сообщение, и думаю сообщили что ножевое. Значит скорая помощь должна была сообщить на санпропускник и там должны были ожидать пациента еще в 1:15, готовить операционную, мыть руки, как минимум открыть дверь.
    В 1:22 они узнали что человека увезли на санпропускник, видели кровь. Значит понимали что вызов не ложный и через 5 мин пациент будет под дверью приемного. Связь сейчас не проблема, тем более был вызов и начать готовиться на приемном отделении должны были еще в 1:15. Учитывая что уехали парни в 1:22 и ехали около 5 мин то с момента вызова скорой до приезда на подготовку врачей санпропускник было 13 минут.
    А если предположить версию что его где то возили, то еще больше.

    Тогда ОГРОМНЫЙ ВОПРОС, зная о наличии раненого: какого черта двери были закрыты, хирурги не готовились а что то писали в своем кабинете и тынялись по этажам??

    Если сейчас начнут писать что его увезли, так свидетели сказали что в больницу повезли. А если больница думала что не к ним, то по факту сообщения о ножевом должны были сообщить в полицию.

    Даже если парень был без шансов, вся эта ситуация мутная, больница много не договаривает и как я вижу по видео и комментариям начинаются поиски стрелочника в самой больнице. Еще как мантру произносят о безнадежность больного.

    Плевать что безнадежно, в 1:15 вы этого не знали и с этого времени должны были шуршать и ждать приезда пациента.
    А вы двери даже не открыли, муда##бы!
  • Виталий Петров Вчора, 23:38
    Офіційне звернення лікаря-хірурга приймального відділення ЦРЛ 6
    Виталий Петров-фото
    Интересно получается. Медики напирают на то что при вызове скорой сразу сообщают на санпропускник и готовят операционную и милицию. На этом акцентируют во многих клиентах.

    В 1:15 поступило сообщение, и думаю сообщили что ножевое. Значит скорая помощь должна была сообщить на санпропускник и там должны были ожидать пациента еще в 1:15, готовить операционную, мыть руки, как минимум открыть дверь.
    В 1:22 они узнали что человека увезли на санпропускник, видели кровь. Значит понимали что вызов не ложный и через 5 мин пациент будет под дверью приемного. Связь сейчас не проблема, тем более был вызов и начать готовиться на приемном отделении должны были еще в 1:15. Учитывая что уехали парни в 1:22 и ехали около 5 мин то с момента вызова скорой до приезда на подготовку врачей санпропускник было 13 минут.
    А если предположить версию что его где то возили, то еще больше.

    Тогда ОГРОМНЫЙ ВОПРОС, зная о наличии раненого: какого черта двери были закрыты, хирурги не готовились а что то писали в своем кабинете и тынялись по этажам??

    Если сейчас начнут писать что его увезли, так свидетели сказали что в больницу повезли. А если больница думала что не к ним, то по факту сообщения о ножевом должны были сообщить в полицию.

    Даже если парень был без шансов, вся эта ситуация мутная, больница много не договаривает и как я вижу по видео и комментариям начинаются поиски стрелочника в самой больнице. Еще как мантру произносят о безнадежность больного.

    Плевать что безнадежно, в 1:15 вы этого не знали и с этого времени должны были шуршать и ждать приезда пациента.
    А вы двери даже не открыли, муда##бы!
  • Виталий Петров Вчора, 23:34
    «Вбивча» комісія: день другий, дві частини 4
    Виталий Петров-фото
    Интересно получается. Медики напирают на то что при вызове скорой сразу сообщают на санпропускник и готовят операционную и милицию. На этом акцентируют во многих клиентах.

    В 1:15 поступило сообщение, и думаю сообщили что ножевое. Значит скорая помощь должна была сообщить на санпропускник и там должны были ожидать пациента еще в 1:15, готовить операционную, мыть руки, как минимум открыть дверь.
    В 1:22 они узнали что человека увезли на санпропускник, видели кровь. Значит понимали что вызов не ложный и через 5 мин пациент будет под дверью приемного. Связь сейчас не проблема, тем более был вызов и начать готовиться на приемном отделении должны были еще в 1:15. Учитывая что уехали парни в 1:22 и ехали около 5 мин то с момента вызова скорой до приезда на подготовку врачей санпропускник было 13 минут.
    А если предположить версию что его где то возили, то еще больше.

    Тогда ОГРОМНЫЙ ВОПРОС, зная о наличии раненого: какого черта двери были закрыты, хирурги не готовились а что то писали в своем кабинете и тынялись по этажам??

    Если сейчас начнут писать что его увезли, так свидетели сказали что в больницу повезли. А если больница думала что не к ним, то по факту сообщения о ножевом должны были сообщить в полицию.

    Даже если парень был без шансов, вся эта ситуация мутная, больница много не договаривает и как я вижу по видео и комментариям начинаются поиски стрелочника в самой больнице. Еще как мантру произносят о безнадежность больного.

    Плевать что безнадежно, в 1:15 вы этого не знали и с этого времени должны были шуршать и ждать приезда пациента.
    А вы двери даже не открыли, мудае#бы!
  • Maks Chester 24 квітня 2017
    Канал "ІНТЕР": Лікарів Світловодської лікарні звинувачують у смерті підлітка 4
    Maks Chester-фото
    Да, я тоже это заметил! А парням так и хочется написать: "Эх, вы! Пацанва зеленая!"
  • admin 24 квітня 2017
    Офіційне звернення лікаря-хірурга приймального відділення ЦРЛ 6
    admin-фото
    Цитата: Maks Chester
    И про Дроздовых не забыть. А то наснимают провокационных видео, нафоткают унитазов и спящих бомжей и обвиняют медработников во всем этом, еще и удаляют, редактируют неугодные комменты.
    Как интересно! Моя задача - предоставить возможность высказаться всем и я с этой задачей справляюсь. И вам, мистер инкогнито, предоставил такую возможность (хотя - да, один комментарий мне таки пришлось подредактировать - читайте правила). И многим другим, кто не хочет "светить лицом", но спешит обвинить врачей, полицию или спортсменов. Тема резонансная и за ней не получится не следить. Материалы будут размещаться со всех сторон. А всем комментаторам я настоятельно рекомендую перечитать правила комментирования данного ресурса. В противном случае я просто закрою комментарии и будете вы комментировать у себя на кухнях.
    Свое мнение я держу при себе. Кто прав, а кто виноват - должны решать компетентные службы и органы - не я.
  • Кольцов 24 квітня 2017
    Офіційне звернення лікаря-хірурга приймального відділення ЦРЛ 6
    Кольцов-фото
    Цитата: Maks Chester
    Хорошее видеообращение! А теперь жалобу в прокуратуру на журналюг, на организаторов акции и дальше по списку! За преступление против личности, за клевету, за подрыв авторитета, за вмешательство в профессиональную деятельность, за унижение чести и достоинства личности, за создание угрожающей жизни обстановки, за моральный и материальный ущерб и т. д.
    Оклеветали (и не только) человека, и не только человека но и медперсонал, и не только медперсонал а и лечебное учреждение на всю страну и город без суда и следствия.
    И про Дроздовых не забыть. А то наснимают провокационных видео, нафоткают унитазов и спящих бомжей и обвиняют медработников во всем этом, еще и удаляют, редактируют неугодные комменты. И будет как в песенке про дроздов.
    Закончилось человеческое отношение. Хватит "вытирать ноги" об медработников!

    Об нас медработники постоянно вытирают ноги.

Top