Сніг лежав уже на самих ярках та затінках. Серед пучечків торішньої трави де-не-де визирали блакитними оченятами проліски, але вся земля лежала ще чорна, дожидаючись, поки лагідне сонечко обійме своїм палким промінням.

Пробудження природи перервала сумна звістка, що швидко облетіла Свердлівку та Павлівку. Довго не хотілося вірити, що чорне крило війни торкнеться і їх мешканців. Не пам’ятає, мабуть, Свердлівка за весь період свого існування такої кількості людей, які зібралися тут 7 березня, щоб провести в останній путь свого земляка.

У нашій школі він навчався з 5 класу. Прямував луками на навчання, радів сонцю і ранковій росі. Завжди з посмішкою, веселий, щирий і відвертий, готовий завжди прийти на допомогу. Таким запам’ятали його ми, вчителі, друзі, однокласники. Віталій був працьовитим, любив грати у футбол. Був турботливим і люблячим сином, чоловіком, батьком. А коли прийшла повістка встати на захист Батьківщини – пішов без вагань. Безжальна ворожа куля обірвала життя молодого воїна.

Сьогодні Павлівка у День села в глибокій скорботі: ми низко схиляємо голови перед світлої пам’яттю свого колишнього учня, який героїчно загинув 6 лютого 2015 року під селом Чорнухино Луганської області. Душа твоя відійшла у небеса, але ти вічно житимеш у нашій пам’яті, бо Герої не вмирають.

Право відкрити меморіальну дошку було надано мамі та дружині Віталія Анні Миколаївні та Олені Володимирівні. Відкрив мітинг сільський голова Панасенко Микола Васильович. Спогадами поділився директор школи Шевченко Петро Іванович. Теплі слова пролунали від заступника райдержадміністрації Пруднікової Наталії Анатоліївни і наприкінці зворушливий вірш про бійців прочитала учениця 9 класу Філоненко Наталія.

Тетяна Горєва,
заступник директора з навчально-виховної роботи
Павлівської загально-освітньої школи.