П’ятниця, 15 грудня 2017
Спорт

Провести реформи треба! Як, з ким, для кого?

Провести реформи треба! Як, з ким, для кого?В газеті "Народне слово" від 01.02.2011р. опубліковано матеріал "Скільки спортивних шкіл потрібно Світловодську?". Не вдаючись в полеміку треба зазначити, що проблеми в матеріалі виявлені тільки з однієї сторони. А от спортивна, головна частина питання, залишилася осторонь.
Світловодській ДЮСШ №1 управління молоді і спорту в цьому році виповнилося 50 років. За цей час досягнень на спортивному рівні не перелічити. В школі виросли 4 гравця національних збірних України (з футболу Віталій Лисицький і волейболу Віталій Кіктєв, Ірина Сухорук, Марина Марцинюк) — всі вони майстри спорту міжнародного класу, більш ніж півсотні майстрів і кандидатів в майстри спорту з футболу, волейболу, легкої атлетики, в командах майстрів сьогодні грають 11 волейболистів, наші діти зараз виступають в найсильніших волейбольних лігах Росії, Франції, Польщі, Італії, Туреччини.
Все це приємно і престижно, але зазначені досягнення з'явилися не завдяки, а всупереч. Двадцять років незалежності цілеспрямовано знищувалась радянська система підготовки спортсменів в нашій країні (і в області, і в місті). Спорт не просто перестав бути візитною карткою країни або регіону, він опинився на задвірках. Фінансування по залишковому принципу, відтік за кордон кращих тренерів і спортсменів, закриття або ганебне існування ДЮСШ, кадровий голод в тренерському цеху, дилетантське адміністрування фізкультурою і спортом, відсутність турботи про здоров'я дітей і смерті на уроках фізкультури і ще багато-багато факторів — це сьогодення спорту в країні і в нашій області. В місті Світловодськ воно виглядає ще жахливіше.

В місті дорослого спорту немає зовсім (є дуже пристойні досягнення яхтсменів, але це виключення з правила), а дитячий спорт в двох спортшколах міста ледь жевріє.

У нас є високі результати в дзюдо, в боксі, баскетболі, юнацькому і дівочому волейболі — від перемог в першостях області і України до призових місць в престижних міжнародних турнірах, але ж...

Спалахуючи на юнацькому рівні не доходять до дорослого спорту вищих досягнень більшість талановитих вихованців, а наприклад, кращих волейболістів останні 3 роки вже у 8-ому класі з радістю вихоплюють училища олімпійського резерву Києва та Харкова. Спортивну славу в дорослому спорті Світловодська захищати вже нікому. Що ж коїться в реальному житті дитячих спортивних шкіл?

По-перше, це повна відсутність фінансування. Всі кошти міського бюджету йдуть тільки на заробітну плату і сплату "комуналки". Ні на змагання, ні на екіпіровку, ні на спортивний інвентар не виділяється грошей зовсім. Таке поняття, як учбово-тренувальні збори в ДЮСШа №1 відсутнє. Про оздоровлення дітей, медичне забезпечення дітей-спортсменів можна і не згадувати. По-друге, неймовірний кадровий тренерський голод. На все місто працює всього 7 (сім) тренерів, для яких робота в 2-х ДЮСШ це їх основне місце роботи (є ще сумісники). Ніхто не хоче йти працювати в наші ДЮСШ тренером. Чому? Та зарплатня у починаючого тренера на 20-50 грн. більше, ніж у прибиральниці, а заробити її можна тільки тренуючи на одну ставку чотири групи дітей, а це 80 чоловік. Яка молода людина погодиться на такі умови?

Останнє — цілий букет проблем, які вміщують в собі відсутність нормальної бази для тренувань, дилетантизм в організаційній роботі, повну неспроможність людей які повинні це робити, проводити аналіз положення у дитячому спорті, планувати його послідовний розвиток, виділяти необхідні приорітети (від чиновників в Києві до Світловодська).

Отже реформування дитячого спорту в місті повинно було здійснитися? Так, це треба було зробити років 15 тому. Сесія міськради прийняла 25.01.2011р. рішення про злиття двох ДЮСШ в місті в одну. Оптимізація, адмінреформа — речі правильні, доцільні. Та от юридична казуїстика така, що згідно рішення сесії було видано наказ управління молоді і спорту про звільнення всіх робітників двох ДЮСШ, а потім їх прийняття на роботу з 05.04.2011р. Але згідно з положенням ДЮСШ від листопада 2008 р. підписаного прем'єр-міністром Юлією Тимошенко, на роботу в ДЮСШ після листопаду 2008р. можуть бути прийняті тільки фахівці з вищою фізкультурною освітою і ніякі інші. Потім цілий рік Мінмолодіспорту не могло роз'яснити, як бути з тими, хто такої освіти не має і врешті-решт надійшло з міністерства пояснення про те, що тренери, які не мають фізкультурної освіти, але працювали в ДЮСШ до листопада 2008р. працюють без будь-яких змін, а приймати на роботу вперше можна тільки бакалаврів, спеціалістів та магістрів з фізкультури і спорту. Тобто згідно з наказом управління молоді і спорту без тренерів в Світловодську залишиться чоловічий і жіночій волейбол, в дитячому футболі буде 1 тренер у місті.

Міський голова Юрій Котенко (людина професійна і послідовна) хоче цього уникнути, зіткнувшись з непрофесійним підходом до рішення сесії опинився майже один на один з проблемами міського дитячого спорту. Тим більше, що з різних сторін мер чує абсолютно протилежні думки, відчуває постійний спротив реформам, звернення до губернатора, прокуратури, матеріали в пресі теж не добавляють спокою в прийнятті правильного рішення.

У міського голови є програма реформування спортивної галузі міста, яка повністю вписується в програму губернатора Сергія Ларіна "Центральний регіон-2015". Її треба тільки виконати, Найбільша проблема з якою зіткнувся міський голова Світловодська — кадровий дефіцит. Програма є, а хто буде її виконувати? Як не розгубити тренерський склад і дітей-спортсменів, за якими стоїть величезна армія батьків, бабусь і дідусів, простих мешканців Світловодська, які довірили місто меру?

Багато разів доводилось спілкуватися з великими спортсменами і тренерами на тему: "Чи потрібні посередники в ланцюжку тренер — юний спортсмен? І всі вони одноголосно відповідали: "Ні! Ні в якому разі! Тренеру потрібні помічники, але не контролери його діяльності!". Сьогодні у нас ситуація складається зовсім не оптимістична. Тренер, як в матеріалі газети "Народне слово", за мізерну зарплату — і батько, і мати, педагог і психолог, лікар і організатор. Що казати ще, якщо за базу для тренувань наші тренери домовляються самі, форму, інвентар, м'ячі купують за гроші батьків і спонсорів, теж саме з виїздом на будь-які змагання (офіційні і неофіційні), у тренера 3-4 групи вихованців і кожне тренування повинно бути цікавим і змістовним. Це неповний перелік того, чим займається дитячий тренер. А ще він ніколи не буває байдужим до долі своїх вихованців в майбутньому — допоможе при вступі до ВУЗу, дасть пораду гравцям вже елітних команд, все знає про особисте життя "своїх дітей" і ще багато чого, а скільки тренер витрачає своїх коштів на дітей, нервів, здоров'я — хіба хтось може врахувати? Так, як тренер, в спорті не працює ніхто. Якщо Президент і Прем'єр-міністр нашої країни оголосили адмінреформу, збираються проводити реформи майже в усіх галузях нашого життя, максимально економно підходити до бюджетних коштів, то само собою стає питання про те, що кожен, хто отримує бюджетну зарплату у спорті (а тим більше в дитячому спорті) повинен довести свою необхідність ланці тренер — спортсмен. А це і чиновники від спорту різних рівнів, адміністратори, директори, завучі, технічні робітники, сторожі, лікарі, психологи (всіх не перерахуєш). Якщо так буде проведена оптимізація — міського голову Світловодська і депутатський корпус зрозуміють всі причетні до спорту люди.

Ми впевнені, що Юрій Котенко і його команда в найкоротші строки розберуться з усіма юридичними негараздами і все стане на своє місце — реформи підуть. А якщо і кадрові питання мер зуміє вирішити — це буде нова епоха в міському спорті. В місті є люди, які підняли б спорт з колін, але їх не видно і не чути за міцним хором "навколоспортивних діячів". Тому реформам бути!

Батьки вихованців ДЮСШ №1.




Для того, щоб залишити коментар, увійдіть на сайт через свій профіль у одній з соціальних мереж:



Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

Top