Щодо звільнення працівників
Світова фінансова криза зачепила майже всі країни світу, наслідки якої вже починає відчувати Україна. Для працівників деяких професій і галузей реально може виникнути загроза звільнення, зниження рівня заробітної плати та збільшення заборгованості з заробітної плати.
На сьогоднішній день в будівельній, металургійній, хімічній, банківській галузях української економіки вже має місце падіння виробничих показників. Комерційні підприємства по-своєму реагують на фінансову кризу, починаючи від простою, через відсутність замовлень та клієнтів, «примусово – добровільних» відпусток за свій рахунок і до зменшення заробітної плати працівника, і, нарешті, звільненням працівників. Тому найважливіші наслідки кризи – соціальні (падіння рівня зайнятості та добробуту людей). Кожне підприємство шукає свій вихід з фінансової кризи, і в більшості випадків – це скорочення чисельності або штату працівників. Розуміючи це, хотілося б більш детально зупинитися на юридичній стороні розірвання трудового договору між працівником та роботодавцем з ініціативи роботодавця або уповноваженого ним органа.
На сьогоднішній день в будівельній, металургійній, хімічній, банківській галузях української економіки вже має місце падіння виробничих показників. Комерційні підприємства по-своєму реагують на фінансову кризу, починаючи від простою, через відсутність замовлень та клієнтів, «примусово – добровільних» відпусток за свій рахунок і до зменшення заробітної плати працівника, і, нарешті, звільненням працівників. Тому найважливіші наслідки кризи – соціальні (падіння рівня зайнятості та добробуту людей). Кожне підприємство шукає свій вихід з фінансової кризи, і в більшості випадків – це скорочення чисельності або штату працівників. Розуміючи це, хотілося б більш детально зупинитися на юридичній стороні розірвання трудового договору між працівником та роботодавцем з ініціативи роботодавця або уповноваженого ним органа.
Кодексом законів про працю України (КЗпП) передбачений перелік підстав припинення трудового договору. Трудовий договір може бути розірваний лише у випадках, передбачених законодавством. Підстави припинення трудового договору визначені у статті 36 КЗпП.
Розірвання трудового договору за ініціативою працівника є найпоширенішим випадком. Згідно з статтею 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноваженого ним орган за два тижні, письмово.
Загальні підстави для звільнення з ініціативи роботодавця передбачено статтею 40 КЗпП. Серед загальних підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця існують як підстави, що пов’язані з дисциплінарною відповідальністю працівників (п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП), так і ті, що не пов’язані з нею (п. 1, 2, 5, 6 ст. 40 КЗпП).
В умовах формування ринкових відносин все більших масштабів набуває звільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. У всіх цих випадках трудовий договір може бути припинений на підставі п.1 статті 40 КЗпП.
Згідно зі статтею 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівника необхідно попередити письмовим розпорядженням під розпис не пізніше, ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення роботодавець пропонує працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві з урахуванням його фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності та стану здоров’я, а в разі відсутності такої роботи чи відмови від неї працівника, останній звертається за допомогою до органу з працевлаштування або працевлаштовується самостійно. Власник не зобов’язаний пропонувати працівникові абсолютно всі вакантні робочі місця. Працівник, якого мають звільнити, має право відмовитися лише від однієї запропонованої йому роботи і претендувати на іншу, але тільки за наявності достатніх для цього підстав. Одного ж небажання працівника зайняти запропоноване йому робоче місце недостатньо. Законом передбачені й інші підстави припинення трудового договору для певних категорій працівників (наприклад: державних службовців).
Також необхідно звернути увагу на положення ч. 1 ст. 42-1, відповідно до якої працівник, звільнений за п. 1 статті 40 КЗпП (крім ліквідації підприємства), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. За п. 2 статті 40 КЗпП трудовий договір може бути розірвано, зокрема, в тому разі, коли працівник неналежно виконує трудові обов’язки внаслідок недостатньої кваліфікації, а не у зв’язку з недоліками в роботі, допущеними з його вини.
Неможливо обійти увагою і той нюанс, що, відповідно до п. 5 статті 31 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» тривалість виплати матеріальної допомоги по безробіттю у разі звільнення з останнього місця роботи з підстав, що пов’язані з дисциплінарною відповідальністю працівників (зокрема, за п. 3, 4, 7 та 8 статті 40 КЗпП), скорочується на строк до 90 календарних днів. Особи ж, що втратили роботу з незалежних від них обставин, до яких вищезгаданий Закон і відносить працівників, звільнених за п. 1, 2, 5 та 6 статті 40 КЗпП, отримують таку допомогу впродовж 180 календарних днів.
Звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох (до шести) років, одиноких матерів та батьків за наявності дитини до 14 років або дитини інваліда з ініціативи роботодавця допускається лише у випадках повної ліквідації підприємства, установи, організації за умови їх обов’язкового працевлаштування.
У випадку звільнення працівників у зв’язку з ліквідацією підприємства, кожному працівнику має виплачуватися вихідна допомога, розмір допомоги відповідно до статті 44 КЗпП має бути не менше середньомісячного заробітку працівника.
Законодавством встановлена чітка процедура оформлення звільнення працівників і проведення з ними розрахунку. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом, з указанням дати звільнення та дати і номеру наказу про звільнення. При затримці видачі трудової книжки та розрахунку, з вини власника, працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення, в такому разі, вважається день видачі трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визначається недійсним.
Незнання своїх законних прав позбавляє можливості вчасно їх використовувати. Дуже важливо, щоб усі заходи, спрямовані на захист трудових прав громадян, не залишались на папері, а чітко виконувались і роботодавцями, і найманими працівниками.
Людмила ЛЯШЕНКО,
спеціаліст відділу з питань праці та соціально-трудових відносин.
Розірвання трудового договору за ініціативою працівника є найпоширенішим випадком. Згідно з статтею 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноваженого ним орган за два тижні, письмово.
Загальні підстави для звільнення з ініціативи роботодавця передбачено статтею 40 КЗпП. Серед загальних підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця існують як підстави, що пов’язані з дисциплінарною відповідальністю працівників (п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП), так і ті, що не пов’язані з нею (п. 1, 2, 5, 6 ст. 40 КЗпП).
В умовах формування ринкових відносин все більших масштабів набуває звільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. У всіх цих випадках трудовий договір може бути припинений на підставі п.1 статті 40 КЗпП.
Згідно зі статтею 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівника необхідно попередити письмовим розпорядженням під розпис не пізніше, ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення роботодавець пропонує працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві з урахуванням його фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності та стану здоров’я, а в разі відсутності такої роботи чи відмови від неї працівника, останній звертається за допомогою до органу з працевлаштування або працевлаштовується самостійно. Власник не зобов’язаний пропонувати працівникові абсолютно всі вакантні робочі місця. Працівник, якого мають звільнити, має право відмовитися лише від однієї запропонованої йому роботи і претендувати на іншу, але тільки за наявності достатніх для цього підстав. Одного ж небажання працівника зайняти запропоноване йому робоче місце недостатньо. Законом передбачені й інші підстави припинення трудового договору для певних категорій працівників (наприклад: державних службовців).
Також необхідно звернути увагу на положення ч. 1 ст. 42-1, відповідно до якої працівник, звільнений за п. 1 статті 40 КЗпП (крім ліквідації підприємства), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. За п. 2 статті 40 КЗпП трудовий договір може бути розірвано, зокрема, в тому разі, коли працівник неналежно виконує трудові обов’язки внаслідок недостатньої кваліфікації, а не у зв’язку з недоліками в роботі, допущеними з його вини.
Неможливо обійти увагою і той нюанс, що, відповідно до п. 5 статті 31 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» тривалість виплати матеріальної допомоги по безробіттю у разі звільнення з останнього місця роботи з підстав, що пов’язані з дисциплінарною відповідальністю працівників (зокрема, за п. 3, 4, 7 та 8 статті 40 КЗпП), скорочується на строк до 90 календарних днів. Особи ж, що втратили роботу з незалежних від них обставин, до яких вищезгаданий Закон і відносить працівників, звільнених за п. 1, 2, 5 та 6 статті 40 КЗпП, отримують таку допомогу впродовж 180 календарних днів.
Звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох (до шести) років, одиноких матерів та батьків за наявності дитини до 14 років або дитини інваліда з ініціативи роботодавця допускається лише у випадках повної ліквідації підприємства, установи, організації за умови їх обов’язкового працевлаштування.
У випадку звільнення працівників у зв’язку з ліквідацією підприємства, кожному працівнику має виплачуватися вихідна допомога, розмір допомоги відповідно до статті 44 КЗпП має бути не менше середньомісячного заробітку працівника.
Законодавством встановлена чітка процедура оформлення звільнення працівників і проведення з ними розрахунку. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом, з указанням дати звільнення та дати і номеру наказу про звільнення. При затримці видачі трудової книжки та розрахунку, з вини власника, працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення, в такому разі, вважається день видачі трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визначається недійсним.
Незнання своїх законних прав позбавляє можливості вчасно їх використовувати. Дуже важливо, щоб усі заходи, спрямовані на захист трудових прав громадян, не залишались на папері, а чітко виконувались і роботодавцями, і найманими працівниками.
Людмила ЛЯШЕНКО,
спеціаліст відділу з питань праці та соціально-трудових відносин.
