Є там і своя котельня, щоправда, з виготовленими у напівкустарний спосіб котлами і працююча на вугіллі. Її, втім, як і все селище, близько 5-ти років тому, разом з усією інфраструктурою, було передано до комунальної власності міста. „Честь” обслуговувати котельню, тобто, обігрівати лісозаводців, випало комунальному підприємству „Зелене господарство”. З цієї пори, а особливо з 2006 року, коли різко подорожчали енергоносії, й почалося проблеми. У той час, коли тариф на опалення у всього Світловодська сягнув 4,85 грн./кв.м, собівартість опалення квадратного метру лісозаводських помешкань перетнула відмітку у 10 гривень. До такої межі підняти тариф власті не наважилися – лишень у 2,70 грн./кв.м протягом року. Різницю ж вимушене покривати теж саме „Зелене господарство”, що і без того ледь зводить кінці з кінцями. Тому, з подачі директора цього КП Віктора Ткаченка, власті міста з жовтня 2006 року почали ініціювати передачу Лісозаводу на обслуговування СП ТОВ „Світловодськпобут”, мовляв, підприємство потужне – потягне і цей вантаж. Але тоді – напередодні зими і резонансних дебатів довкола нових тарифів на опалення - „Світловодськпобут”, дивлячись на речі реально, не був готовий до такого надто сміливого кроку. А от з настанням тепла, і поки є час належно підготуватися до опалювального періоду, він виявив готовність відповідально розглянути це питання. До того ж і самі лісозаводці, на нещодавньому селищному зібранні переважною більшістю ухвалили звернення до „білого дому” у якому висловились за „покровительство” „Світловодськпобуту”. З чим вони і прийшли на сесію. Та, не тут-то було... Опісля того, як головний комунальник міста Роман Петров сформулював всі нюанси цього кроку, лейтмотивом якого було: селище – невід’ємна частина Світловодська, а відтак, його жителі мають такі ж права на гідні умови проживання, як і інші городяни, серед обранців розпочалося нездорове „шарудіння”. Натомість, виступи Михайла Бур’янського, Леоніда Керекеші, Анатолія Подольського та Олександра Плахотнього жителями багатостраждального селища були зустрінуті оплесками. Вони зводилися до одного: доопрацьовувати це питання немає часу – незабаром зима; інших підприємств, які „осилять цю ношу” у місті немає тощо. А коли депутат Плахотній запропонував провести з цього питання поіменне голосування „радєтєлі” дещо принишкли. Опісля перерви розпочалося голосування. Поіменне. З 39-ти присутніх депутатів, 15-ти голосів „за” (М.Басов, М.Бур’янський, В.Дехтяренко, К.Каспров, Л.Керекеша, А.Кочерга, О.Литвиненко, О.Мєдвєдєв, А.Медоренко, О.Печений, О.Плахотній, А.Подольський, Т.Темченко, Г.Френкель, М.Шаповал), виявилось явно недостатньо для підтримки прагнень лісозаводців. Рішення не пройшло. На що спікер Френкель, у серцях, мовив бідним жителям Лісозаводського: „Мерзніть далі”. Ті ж, покидаючи залу засідань, не оминули „подякувати” своїх обранців (22- „утримались”, 2 – „проти”) словами: „Щоб ви, б...ді, взимку грілись так, як ми!”. Опісля чого Френкель нагадав колегам, що вже п’яту сесію поспіль не прийнято жодного позитивного рішення у комунальній сфері, а Роман Петров, напевне, у розпачі, заявив, що при такій депутатській „злагоді” він не бачить сенсу надалі відповідати за комунальний сектор міста.

Розгляд означеного питання затягнувся так, що на решту майже не лишилося часу. І цього вівторка сесія продовжила роботу – відтак у лісозаводців ще жевріла надія: а може їхні обранці схаменуться. Тому і цього дня вони навідалися до зали засідань... Друга половина розпочалася з оприлюднення ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.06.2007 року, яке зачитав виконкомівський юрист Олександр Андросов. Суть його звелася до наступного: судовій тяганині по поновленню на своїй посаді Павла Солодова, якого більшість депутатів у жовні минулого року позбавила мерських повноважень, поставлено остаточну крапку. Вищий суд, прийнявши до уваги результати перевірки діяльності Солодова на посту мера, яку провели депутати міської та обласної рад не задовольнив позов екс-голови, а відтак, підтвердив чинність постанови Апеляційного суду у Кіровограді.

Та повернімося до Лісозаводу. А, власне, і провертатися ні до чого: більшість депутатів відхилила пропозицію свого колеги Керекеші провести переголосування, а це означає, що і цієї зими робітниче селище буде мерзнути у своїх двоповерхових будиночках, виготовлених на основі суміші тирси, рідкого скла і цементу.

Ян ДРОБОВИК