Понеділок, 18 лютого 2019
Светловодск

Кіна не буде або хронічна криза кіноіндустрії у Світловодську

Колись (за „совєтів”) у невеличкому Світловодську налічувалося аж три культурних заклади, де можна було пасивно розважитись за переглядом якої-небудь кінострічки. Ну, по-перше, це окраса міста – міський Палац культури. Там наразі, головно, через брак фінансування, повний капєц із кіно. „Хоча би штати фахівців зберегти, які опікуються тим чи іншим аматорським гуртком, а про відновлення кіносеансів у двох наших залах, ми навіть не заїкаємось”, – бідкається нинішній директор цього „вогнища” культури Анатолій Сало. Другим „кінопунктом” був районний Будинок культури – в ньому ж приблизно таке „кіно”, я і у попереднього культурного закладу. І нарешті – кінотеатр ім. Т.Г. Шевченка аж на 850 „посадочних” місць. Так, було колись: два кінозали, два касових віконця аби справлятися майже з постійними аншлагами, буфет... Після того, як наше народонаселення поголовно перейшло на „відіки”, храм масової культури, ще на початку 90-х років минулого століття, „пішов з молотка” за, так званою, балансовою вартістю – за 132 тисячі рублів. „Вагу” цієї суми у період, чи то інфляції, чи то гіперінфляції, можуть оцінити не лише економісти... А зараз у цій обшарпаній будівлі у центрі міста чого тільки немає: меблевий салон, кафешка, крамниця побутової техніки, по вихідним по черзі моляться представники чисельних християнських гілок. Немає тільки...кіно. За словами останнього директора кіномережі міста, а нині депутата міськради Миколи Сопільняка, ще у 1987 році прибуток кінотеатру ім. Т.Г.Шевченка склав один мільйон рублів понад плану...



Минулого року у напівпідвальному приміщенні, неподалік від колишнього кінотеатру, групою підприємливих ентузіастів був покликаний до життя „Прадо” – невеличкий (на 50 місць), такий собі, кінотеатрик. А на сьогодні, як показує практика, він на межі...банкрутства. Хоча, що ще потрібно? Комфортний кінозал, звукоізоляція, сучасне кінопроекційне обладнання, що забезпечує повний ефект присутності, насичений репертуар... Але експлуатація цього культурного закладу, зазначає один з його засновників Анатолій Дубовик, – альтруїзм чистої води. Адже вартість квитка на сеанс від 5-ти до 10-ти гривень є збитковою, а за більшу – ніхто взагалі у кіно не піде...Навіть, за такої ціни, з початку роботи цей кіношний заклад, за підрахунками пана Дубовика, відвідали трохи більше тисячі глядачів. „Повірте, – говорить він, – ми не якісь там відеопірати – ми діємо виключно в межах правового поля!”. А бути чесним і діяти законно у бізнесовій царині в Україні – собі у збиток – лише для того, щоб отримати права на демонстрацію прем’єрного фільму у перший тиждень, потрібно заплатити 120 тисяч гривень. Перемножте кількість місць у „Прадо” на вартість квитка і все стане зрозуміло...

...Схоже на те, що масового кіноглядача у Світловодську вже не буде. Ціле покоління вже стало дорослим, не знаючи, що ж воно таке – похід до кінотеатру...

Віталій АСАУЛЕНКО


К-театр ім. Шевченка. Замість фільмів – меблі.




Для того, щоб залишити коментар, увійдіть на сайт через свій профіль у одній з соціальних мереж:

    Група: Гості
    Реєстрація: -- | 0 комментарів | 0 публікацій
У мене є інша точка зору що до "зупинення" кінопоказів! belay
Зі слів рідних батьків знаю, що не з появою "відіків" перестали збиратися зали, no а навпаки, зі зникненням (чи "забороною") кіно, почали з'являтися підпільні покази кіно на відіках! Відбувалися сеанси перегляду кінострічок на відіках, декілька комплектів аппаратури, а навколо місця...
то що ж на справді було??? wassat
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится


Інформація
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

Top