Минулого року у напівпідвальному приміщенні, неподалік від колишнього кінотеатру, групою підприємливих ентузіастів був покликаний до життя „Прадо” – невеличкий (на 50 місць), такий собі, кінотеатрик. А на сьогодні, як показує практика, він на межі...банкрутства. Хоча, що ще потрібно? Комфортний кінозал, звукоізоляція, сучасне кінопроекційне обладнання, що забезпечує повний ефект присутності, насичений репертуар... Але експлуатація цього культурного закладу, зазначає один з його засновників Анатолій Дубовик, – альтруїзм чистої води. Адже вартість квитка на сеанс від 5-ти до 10-ти гривень є збитковою, а за більшу – ніхто взагалі у кіно не піде...Навіть, за такої ціни, з початку роботи цей кіношний заклад, за підрахунками пана Дубовика, відвідали трохи більше тисячі глядачів. „Повірте, – говорить він, – ми не якісь там відеопірати – ми діємо виключно в межах правового поля!”. А бути чесним і діяти законно у бізнесовій царині в Україні – собі у збиток – лише для того, щоб отримати права на демонстрацію прем’єрного фільму у перший тиждень, потрібно заплатити 120 тисяч гривень. Перемножте кількість місць у „Прадо” на вартість квитка і все стане зрозуміло...

...Схоже на те, що масового кіноглядача у Світловодську вже не буде. Ціле покоління вже стало дорослим, не знаючи, що ж воно таке – похід до кінотеатру...

Віталій АСАУЛЕНКО