Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) є фактором ризику, що сприяє активації туберкульозної інфекції. Ризик розвитку туберкульозу протягом життя людини, інфікованої МБТ, але не інфікованої ВІЛ, становить 5-10%. Проте ця цифра збільшується в 5-10 разів (до 50%) у хворих на ВІЛ-інфекцію, інфікованих мікобактеріями. Таким чином, у кожної другої ВІЛ-інфікованої людини можна очікувати розвиток активного туберкульозу. При ВІЛ-позитивному статусі змінюються властивості мікобактерій туберкульозу, тому в більшості випадків люди з ВІЛ інфекцією схильні до захворювання на мультирезистентний туберкульоз.

Мультирезистентний туберкульоз – найбільш небезпечна форма туберкульозу при якій мікобактерії туберкульозу стають стійкими до декількох найефективніших протитуберкульозних препаратів. Основними клінічними проявами туберкульозу на фоні ВІЛ-інфекції є астенія, постійна лихоманка, тривалий кашель, значне зниження маси тіла, діарея, збільшення лімфатичних вузлів, переважно шийних і пахвинних, рідше пахові, щільної консистенції, що погано зміщуються при пальпації.

При лікуванні хворих з туберкульозом у ВІЛ-інфікованих зазвичай виникає необхідність в одночасному призначенні антиретровірусних препаратів. Одночасна наявність туберкульозу і ВІЛ-інфекції у людини ускладнює перебіг і лікування кожного з цих захворювань. Тому кожному пацієнту на активний ТБ повинно бути проведено консультування та запропоноване тестування на ВІЛ. Несвоєчасно виявлений туберкульоз збільшує смертність ВІЛ - інфікованих,тому людям з позитивним ВІЛ-статусом необхідно обов’язково проходити рентген-обстеження та регулярно проходити медичні огляди на туберкульоз при кожному відвідуванні ними медичного закладу.

Надія Овчаренко, лікар-фтизіатр