Доволі насиченим видався день 23 листопада у Світловодську, який і за офіційним визначенням, і за чисто людським, є Днем пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років — по суті, геноциду українського народу, який, за розмахами і масштабами стоїть в одному ряду з нацистським Голокостом євреїв під час ІІ Світової війни…

У суботу, 23 листопада 2013 року, в Світловодську на кладовищі по вулиці Калініна, біля пам’ятного знаку жертвам голодомору 1932-1933 років відбувся мітинг-реквієм і панахида з нагоди 80-их роковин найстрашнішої трагедії в історії України.

Столітня пані ВасилинаСаме на православне Різдво, здається, недосяжно-далекого 1913 року, з’явилась на світ Божий наша землячка з поетичним ім’ям — Василина і з не менш поетичним прізвищем — Небесна. Щоправда, Небесною вона стала вступивши у шлюб. Дівоче ж прізвище Василини Тимофіївни — Єременко.
Окрім неї родина сільського коваля з Григорівки налічувала ще дев’ятеро дітей. Майже всі вони, повідомила нам єдина донька пані Василини Тетяна Мілютіна напередодні маминого поважного ювілею, виявились довгожителями — ще живі її брат Григорій Єременко, 1922-го та сестра Ольга Пасхалова, 1926 років народження відповідно.

В 1932-1933 роках в Україні сталінським тоталітарним режимом вчинено найстрашніший злочин проти людства – Голодомор – геноцид українського народу, що призвело до загибелі мільйонів громадян.
Після повалення в листопаді 1920 року Української Народної Республіки більшовицький режим розпочав на її території активні дії щодо недопущення відновлення незалежної української держави шляхом проведення жорстокої репресивної політики, спрямованої на встановлення комуністичного ладу і придушення будь-яких партій і рухів, які відстоювали ідею української самостійності.

Багато трагедій випало на долю українського народу, але страшнішого лиха, ніж голод 30-х років, історія України не знає.
Згідно з даними демографічної статистики 30-х років, прямі втрати населення України від голоду 1932 року становлять близько 150 тисяч осіб, а від голоду 1933 – від 3 до 3,5 мільйонів. Повні демографічні втрати, включаючи зниження народжуваності під впливом голоду, сягають у 1932-1934 роках 5 мільйонів осіб...

Наприкінці минулого тижня вся Україна вшановувала пам’ять жертв голодомору 1932-1933 років. Світловодська громада приєдналася до руху пам’яті 21 листопада.
Спочатку на кладовищі по вул. Калініна було відкрито пам’ятну дошку на честь жертв Голодомору на Новогеоргіївщині. Урочисте відкриття завершилося акцією «Засвіти свічку» – не зважаючи на дощ, яскраві вогники спалахнули, зігріваючи пам’ять про тих, чиє життя забрав страшний Голодомор. Закінчили захід панахидою.

Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932-1933 років в Україні. Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонам хліборобів. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше, ніж за роки Першої світової та громадянської воєн. Голодне лихоліття 33-го – не просто історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь...
У першій половині 30-х років ХХ ст. Новогеоргіївський район з населенням понад 60 тис. осіб входив до складу Харківської області. Основою економіки району було досить розвинене сільське господарство. Переважна більшість населення, яке проживало на території 40 сільських рад, працювало саме в цій галузі. Передумовами для розвитку аграрного сектору були перш за все природні фактори: родюча земля, ріки Дніпро, Тясмин, Цибульник, багато ставків, ліси та унікальні сіножаті; навіть своєрідна спеціалізація господарств. Насіннєвим городництвом займалися в Галаганівці, Стецівці та Калантаєві. Вироби з лози, ягідництво, шовківництво і технічні культури культивувалися в Подорожньому, Чаплищі, Воронівці, Липовому, Калабарку, Клочкову, Вітрівці, Малій Андрусівці та Крилові. Городину вирощували в Новогеоргіївську, Ревівці, Табурищі, Свинаро-Павлівці.