Без строку давності
Доволі насиченим видався день 23 листопада у Світловодську, який і за офіційним визначенням, і за чисто людським, є Днем пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років — по суті, геноциду українського народу, який, за розмахами і масштабами стоїть в одному ряду з нацистським Голокостом євреїв під час ІІ Світової війни…
У нашому місті до відзначення цієї дати — прямо або опосередковано — долучилися три сторони: чинна влада, міські та районні осередки політичних партій і прості люди, що опозиціонують до неї (чинної влади), і адепти комуністичної ідеї разом із ностальгуючими за Радянським Союзом громадянами.
На 11-ту годину місцину перед брилою Пам’яті жертв Голодомору на старому міському кладовищі, заповнили представники тутешніх "Свободи", "Батьківщини" та інших політичних сил національно-демократичного спрямування, а також звичайні люди (молоді і вже старенькі). І були і молебень (його відслужив православний батюшка з кременчуцької церкви Київського Патріархату отець Михайло), і свічки, і промови. І… "Швидка медична допомога" теж була — вона прибула за викликом рятувати вже немолоду жіночку, яка знепритомніла, стоячи зі свічечкою у руках, вогник якої, можливо, навіяв спомин того страшного 33-го року.
Окрім цього, учасники заходу довідались про "сприяння" тутешньої влади в царині викорінення імен большевистських злодіїв із міської топоніміки. Так, повідомив голова міської "Свободи" Владислав Повалій, "свободівцями" було проведено збір підписів мешканців вулиці Постишева стосовно її перейменування. Якраз до 80-х роковин Голодомору це було би цілком доречно і справедливо. Адже, цього посіпаку, який у 1932-33 роках був другим секретарем ЦК КП(б)У, Постановою київського Апеляційного суду від 13 січня 2010 року, як одного з найголовніших організаторів голодомору 1932-1933 років в Україні, визнано винним…
Понад 50% мешканців цієї вулиці підписались за її перейменування (як варіант, пропонувалось назвати її на честь всесвітньовідомого українського тенора Анатолія Солов’яненка). Ці підписи лягли в основу звернення до міської влади з пропозицією змінити назву вулиці. Та у відповіді за підписом міського голови Юрія Котенка, яку зачитав Повалій, зазначається, що ця процедура передбачає масу незручностей та грошових витрат як для самих мешканців вулиці (зміна паспортних та інших документальних даних тощо), так відповідних (поштових, комунальних, юридичних тощо) установ…
"Перехопивши" слово голова обласної організації ВО "Свобода" Олександр Ромащенко, сказав, що, наприклад, у Кіровограді було перейменовано кілька вулиць, і нікому це не завдало якихось ускладнень — хіба що влада трішки витратилась на заміну табличок з назвами вулиць. Для мешканців же внесення документальних змін абсолютно необов’язкове…
На закінчення поминального заходу пожвавлення серед присутніх викликала пропозиція рушити на бульвар Карла Маркса (метрів 200 від кладовища) провести Народне віче біля погруддя Володимиру Леніну, яке після знесення на початку 90-х років знов там з’явилося. Причому, зазначали виступаючі, без жодних дозволів і узгоджень, необхідних для таких випадків. Що є фактом адміністративного порушення, яке межує із кримінальним злочином. І це коли! У ювілейні роковини злочину проти українського народу, ідейним натхненником якого, як відомо, був і залишається Ленін.
Але й комуністи, знаючи з оголошень про наміри "поминальників" Голодомору, гав не ловили — вже на 10-ту годину на п’ятачку з ленінським бюстом вони організували прибирання. Адже очікувалось, що комуністичний мітинг на цьому місці "прикрасить" своєю участю народний депутат України від фракції КПУ Володимир Кудря… Але не "прикрасив", як повідомила перший секретар міському КПУ Алла Медоренко, обранець затримався у дорозі…
Майоріли червоні стяги, через підсилювач звуку лунали радянські пісні. Після чого — ближче до підходу світоглядних ворогів — було і тут розпочато мітинг, на якому лунали прокльони на адресу "Свободи" та інших "фашистов" вкупі із Європейським Союзом, асоціація з яким призведе до поневолення України, а її народ — до рабського ярма. Єдиний порятунок від цього страхіття — "братський союз з Росією".
Тим часом колона "свободівців" розташувалася у метрах 20-ти від комуністів. А між ними — на при всяк випадок — міліційний загін спец-призначенців. Новоприбулі, власне кажучи, говорили небагато. Майже відразу вони викликали міліцію, бо у тієї, що тут була, дещо інша компетенція, і вручили колективну заяву про появу навпроти п’ятої школи "незаконного" Леніна. (І взагалі, міліції — і звичайній, і спеціальній — варто віддати належне за сумлінне і коректне виконання своїх обов’язків).
А на завершення обох мітингів не обійшлося без хохми… Одна немолода тітонька із "табору" національно-свідомих українців, що направилась додому, ледь завернувши за будівлю авто-мийки на розі вулиць Миру і Маркса, буквально бігом примчала до своїх і вихопила у чергового оратора мегафон.
Молебень за безневинно убієнними
"Швидка" увозить розчулену жінку
Олександр Ромащенко
Дорогою "к Лєніну"…
…А там — вже комуністи
Ідейні вороги в лічених метрах один від одного
На 11-ту годину місцину перед брилою Пам’яті жертв Голодомору на старому міському кладовищі, заповнили представники тутешніх "Свободи", "Батьківщини" та інших політичних сил національно-демократичного спрямування, а також звичайні люди (молоді і вже старенькі). І були і молебень (його відслужив православний батюшка з кременчуцької церкви Київського Патріархату отець Михайло), і свічки, і промови. І… "Швидка медична допомога" теж була — вона прибула за викликом рятувати вже немолоду жіночку, яка знепритомніла, стоячи зі свічечкою у руках, вогник якої, можливо, навіяв спомин того страшного 33-го року.
Окрім цього, учасники заходу довідались про "сприяння" тутешньої влади в царині викорінення імен большевистських злодіїв із міської топоніміки. Так, повідомив голова міської "Свободи" Владислав Повалій, "свободівцями" було проведено збір підписів мешканців вулиці Постишева стосовно її перейменування. Якраз до 80-х роковин Голодомору це було би цілком доречно і справедливо. Адже, цього посіпаку, який у 1932-33 роках був другим секретарем ЦК КП(б)У, Постановою київського Апеляційного суду від 13 січня 2010 року, як одного з найголовніших організаторів голодомору 1932-1933 років в Україні, визнано винним…
Понад 50% мешканців цієї вулиці підписались за її перейменування (як варіант, пропонувалось назвати її на честь всесвітньовідомого українського тенора Анатолія Солов’яненка). Ці підписи лягли в основу звернення до міської влади з пропозицією змінити назву вулиці. Та у відповіді за підписом міського голови Юрія Котенка, яку зачитав Повалій, зазначається, що ця процедура передбачає масу незручностей та грошових витрат як для самих мешканців вулиці (зміна паспортних та інших документальних даних тощо), так відповідних (поштових, комунальних, юридичних тощо) установ…
"Перехопивши" слово голова обласної організації ВО "Свобода" Олександр Ромащенко, сказав, що, наприклад, у Кіровограді було перейменовано кілька вулиць, і нікому це не завдало якихось ускладнень — хіба що влада трішки витратилась на заміну табличок з назвами вулиць. Для мешканців же внесення документальних змін абсолютно необов’язкове…
На закінчення поминального заходу пожвавлення серед присутніх викликала пропозиція рушити на бульвар Карла Маркса (метрів 200 від кладовища) провести Народне віче біля погруддя Володимиру Леніну, яке після знесення на початку 90-х років знов там з’явилося. Причому, зазначали виступаючі, без жодних дозволів і узгоджень, необхідних для таких випадків. Що є фактом адміністративного порушення, яке межує із кримінальним злочином. І це коли! У ювілейні роковини злочину проти українського народу, ідейним натхненником якого, як відомо, був і залишається Ленін.
Але й комуністи, знаючи з оголошень про наміри "поминальників" Голодомору, гав не ловили — вже на 10-ту годину на п’ятачку з ленінським бюстом вони організували прибирання. Адже очікувалось, що комуністичний мітинг на цьому місці "прикрасить" своєю участю народний депутат України від фракції КПУ Володимир Кудря… Але не "прикрасив", як повідомила перший секретар міському КПУ Алла Медоренко, обранець затримався у дорозі…
Майоріли червоні стяги, через підсилювач звуку лунали радянські пісні. Після чого — ближче до підходу світоглядних ворогів — було і тут розпочато мітинг, на якому лунали прокльони на адресу "Свободи" та інших "фашистов" вкупі із Європейським Союзом, асоціація з яким призведе до поневолення України, а її народ — до рабського ярма. Єдиний порятунок від цього страхіття — "братський союз з Росією".
Тим часом колона "свободівців" розташувалася у метрах 20-ти від комуністів. А між ними — на при всяк випадок — міліційний загін спец-призначенців. Новоприбулі, власне кажучи, говорили небагато. Майже відразу вони викликали міліцію, бо у тієї, що тут була, дещо інша компетенція, і вручили колективну заяву про появу навпроти п’ятої школи "незаконного" Леніна. (І взагалі, міліції — і звичайній, і спеціальній — варто віддати належне за сумлінне і коректне виконання своїх обов’язків).
А на завершення обох мітингів не обійшлося без хохми… Одна немолода тітонька із "табору" національно-свідомих українців, що направилась додому, ледь завернувши за будівлю авто-мийки на розі вулиць Миру і Маркса, буквально бігом примчала до своїх і вихопила у чергового оратора мегафон.
"Послухайте, послухайте! — мовила вона схвильованим голосом настороженим соратникам (чи не комуністи напали на неї). — Завернула я на Мира, а там якісь люди роздають учасникам комуністичного мітингу по 20 гривень. Коли я підійшла ближче, вони й мені гроші тицьнули, подумавши, що я із їхньої компанії. Тож я і вирішила повернутись, розповісти про те, які вони там усі "ідейні"!
"Голодоморівці" дружньо зареготали, тричі крикнули "Ганьба!" і розійшлися.Молебень за безневинно убієнними
"Швидка" увозить розчулену жінку
Олександр Ромащенко
Дорогою "к Лєніну"…
…А там — вже комуністи
Ідейні вороги в лічених метрах один від одного
Віталій Асауленко
Фото: Віталій Асауленко, Максим Берест