Важка випала ювілярці доля — рабська праця у радгоспі з оплатою у "трудоднях". Батька комуністи кілька разів намагалися заарештувати. Але авторитет сільського коваля у односельців був такий, що вони, ще не зламані Голодомором, весь час не віддавали його до кривавих лап НКВД. А потім і Голодомор не забарився. Рятуючись, подружжя Пилипа та Василини Небесних, подалося на Донбас, де у них мешкали родичі. Працювали на шахтах. І війну жінка пережила там же. А у 1954 року Небесні, відгукнувшись на заклик компартії будувати Кременчуцьку ГЕС та селище енергетиків, повернулись на рідні терени. А наступного року і доньку Тетяну народили. Так жили вони утрьох у Світловодську аж до 1985 року, поки пані Тетяна не подарувала їм онучку Олю. А 1988 року пані Василина овдовіла…

Все це нам розповідала її донька, яка і доглядає матусю. Сама ж бабуся, сказала вона, кілька днів не вельми добре себе почуває. (Хоча, за словами доньки, старенька, коли взнала, що до неї прийдуть "з газети", розпорядилась причепурити себе і одягти відповідно).
Якихось особливих секретів довголіття пані Василина не має — їсть все, що Бог послав, може й чарчину на свята перехилити. Але і ювілярка мовчки не сиділа — почала згадувати собачку з поважною кличкою Люкс, що колись охороняв подвір’я Небесних. І подумалось тоді: а може оця доброта і любов і є "секретом" довголіття пані Василини?

А вже 8 січня до ювілярки завітали особисто міський голова Юрій Котенко, секретарка міськради Зінаїда Климчук, начальниця УПСЗН Олена Балюк та директор терцентру Юрій Павлов. Вони щиро вітали пані Василину. А Котенко, до того ж, зачитав та передав їй вітальні адреси від Президента України Януковича і голови Кіровоградської ОДА Ларіна.


Віталій Асауленко
Фото: В.Асауленко, ТРК "Веселка"