Скелівці, за прикладом популяризації своїх туристично-краєвидових принад, як то було чудово зроблено у Захарівці, вирішили 11 червня і у себе влаштувати щось подібне… Велика Скельова — село, де багато води. На його теренах, зокрема, знаходяться виробничі потужності водного каналу "Дніпро-Інгулець", який постачає живильну вологу у південному напрямку Кіровоградської області аж до області Дніпровської. Цей фактор видимо й спонукав селян провести свою презентацію саме з водним акцентом, назвавши її Свято чистої води, яке відбулося у тамтешньому Будинку культури…

За великим рахунком, сільські аматори сцени підготували вельми непогану концертну програму, пісні з якої, театралізовані мініатюри тощо, більше-менше, були пов’язані з водною тематикою. А ще до присутніх з вітальними словами звернулись голова райради Роман Домбровський, заступник голови РДА Сергій Орленко, директор "Дніпра-Інгульця" Віктор Бурлака і господар села, як його поважно назвали ведучі заходу, сільський голова Сергій Могильний. От тільки господарем виявився геть не… гостинним. Можливо, це для скелівців пан Сергій — господар, дбайливий батько тощо, якому до чужих йому байдуже. Хтозна, але півтора десятка гостей зі Світловодська, коли розпочалося після-концертне частування, сповна на собі відчули, що вони, за образним висловом незабутнього Остапа Бендера:



Для порівняння, можна навести Захарівку у якої, між іншим, немає такої потужної фінансової підмоги, яким для Скельової є отой водний канал. Тим не менш у Захарівці була і екскурсія селом та околицями з цікавими оповідками, легендами та реальними фактами, почутими з вуст директорки тамтешнього музею Любові Шкірай, був і концерт, було і частування, де набагато чисельніші гості відчули щиру господарську гостинність. А в Скельовій… Голова Могильний, щойно прозвучали фінальні акорди концерту, кудись завіявся... Натомість для інших гостей приперли до фойє БД здоровенну каструляку з юшкою і встановили її на столи, які своєю "витонченістю" нагадували будівельні "козли". Щоби отримати свою порцію, треба було спочатку вистояти у першій черзі — для того, щоб… купити пластикові тарілки й ложки, а потім друга черга — вже для насипання у ті тарілки жаданої юшечки. А для зручностей тих, кому стоячих місць за "козлами" не вистачило — лавки… Сидячи на них в рядок, наче сироти, "шановні" гості сьорбали рибну страву. Двох рук для цього явно бракувало: одна рука тримала гарячу тарілку, інша була, звісно, з ложкою. А ще треба було у таких умовах з рота риб’ячі кісточки витягати, а декому — умудрятися ще й діточок своїх підгодовувати.

…Отаке от видалося Свято чистої води у скелівському виконанні. Але послідуюча екскурсія безпосередньо на водний канал "Дніпро-Інгулець" у супроводі, здається, його головного інженера, наче чиста вода змила негативне нашарування від такої святкової "гостинності". Світловодців, милуючись живописними краєвидами, що оточують оцю, не менш живописну, водну артерію, прогулюючись алейками цього підприємства уздовж акуратних газонів і кущиків в оточені гарної водної "оправи" та слухаючи свого гіда, трішечки попустило. Хоча й тут не обійшлося без темної смуги — пані гід заборонила фотографувати канальські красоти. Напевне, щоб "шпійони не шпійонили".