Атмосфера свята так сподобалася миронівцям, що вони вирішили не збавляти обертів та не залишатися на місці. Тож якщо минулого року усе дійство оберталося виключно навколо полуниці, то на цей раз знайшлося місце і виробам із дерева з Івано-Франківська, і прикрасам із Кропивницького, і квітам та кулінарії з Білецьківки, і саджанцям із Миронівки, і, звісно, полуниці, якою на професійному рівні займаються миронівські жителі Ігор Жмак та його сім’я, а також сім’я Суків-Сваровських, що була ініціатором минулорічного полуничного фестивалю. Весняна погода не сприяла врожайності духмяної ягоди. Заморозки винищили 60-70% ранніх сортів, такого господарі не пригадують за усі роки. Радують середньостиглі та пізні сорти, які вже починають цвісти та випускають квітконоси відповідно.



Хто приїхав за полуницею — мали змогу її купити. Також придбати саджанці як полуниці, так і малини та чорної смородини. Любителі селфі та соціальних мереж робили фото у модній нині фотозоні з тюками сіна, і на вечір стрічка новин "Facebook" вже рясніла фотозвітами з ярмарку. Справжнє роздолля було для дітей: батут, атракціони, ігри, розважальну програму організували вісім яскравих дівчат з анімаційної групи "Happy time" м.Олександрія, керівник Регіна Пилипенко. Концертну програму забезпечили аматори художньої самодіяльності миронівського будинку культури: Юлія Ус, Людмила Штиренко, Вікторія, Іван та Тетяна Горбаченки, Олег Конограй, Йосип Микита, Євгенія Харитонович, Любов Стригуль, Галина Хрієнко, Тетяна Цирельчук та гості — танцювальний колектив Великоскельовського будинку культури "Антарес", керівник Зоя Карпенко.

Варили та частували охочих кашею і юшкою Галина Нікіткіна й Ольга Охріменко.

Валентина Стратієнко, директор Миронівського будинку культури:





По закінченню свята кожен учасник отримав подяку за участь у ярмарку.

На парковці ми дізналися, що до Миронівки приїхали глядачі зі Світловодська, Кропивницького, Новоукраїнки, Компаніївки, Олександрії.
Так, 10 велосипедистів організації "Active-life Олександрія", яка пропагує спорт, активний відпочинок і здоровий спосіб життя, вже можна зарахувати до постійних гостей свята. Подолавши чималу відстань, хлопці самі собі організували нагороду — миронівську полуницю.



Тетяна Дахно (смт Компаніївка Компаніївського району Кіровоградської області):





Катерина та Віталій Сваровські, одні з організаторів заходу:

— Що відбулося за рік від минулого полуничного фестивалю?

— Ми продовжуємо вирощувати полуницю, та нас захопила соціальна робота. Віталій завжди займався спортом, де б не був, завжди облаштовував собі приміщення для спортивних занять. За кошти від продажу полуниці та спонсорські гроші ми власноруч зробили ремонт у приміщенні колишнього магазину, встановили альтернативне опалення. За власною ініціативою на громадських засадах Віталій створив спортивне об’єднання, розпочав роботу, на яку відгукнулася молодь села, і громада вирішила його підтримати. Сільський голова Анатолій Фещенко та депутати сільської ради виділи кошти, і з січня цього року Віталій працює керівником любительського спортивного об’єднання при будинку культури. Я вихователька у дитячому садочку і завжди готова йому допомогти. Ми збираємо людей від 10 і до 35 років, основна вікова група 16-22, це односельчани, а також до нас приїжджають з Озер та Великої Скельової. На двох у нас 3 напрямки: спорт (Віталій), фітнес (Катерина), разом ведемо суботній проект "Розумна кава", ідею якого підгледіли у Києві. Для цього ми купуємо каву, чай, печиво і просто спілкуємося, обговорюємо різні теми, здебільшого ті, що стосуються моралі. Наприклад, "Як формується характер", "Різниця між чоловіками і жінками", перед пасхальним тижнем розбирали, що таке Пасха, також була сильна презентація "Громадянське суспільство", після якої молодь так стрепенулася, що усі пішли і вичистили від пляшок і пакетів півсела. Запросили Павла Царевського, нашого знайомого, військового капелана, який багато разів їздив у зону АТО. Напередодні його приїзду у кінотеатрі нашого культурного простору ми переглянули фільм Мела Гібсона "З міркувань совісті", після якого підлітки були під враженням, а наступного дня — зустріч з Павлом. Ефект був неймовірний! На 8 Березня зібралися на дівич-вечір, запросили вчителів, подивилися кіно, гарно провели час. Часто до нас приїздять наші друзі з Олександрії — Микола і Лілія Харламенкови, ми граємо в тімбілдінг, еліас (командні ігри — авт.). Беззаперечна популярність у гуртків тенісу, армрестлінгу, футболу, баскетболу, боксу, які щодня веде Віталій, а щовівторка і щочетверга проходять заняття із хортингу, які із с. Велика Скельова приїжджає проводити ієрей Свято-Миколаївської церкви Сергій Крайник. У нашій сільській раді динамічна команда: у клуб придбали новий тенісний стіл, профінансували поїздки на змагання, і нехай це поки треті місця, але ми пишаємося ними. Що цікаво, коли ми переїхали до Миронівки — поселилися навпроти цього колишнього магазину. Тут раніше молодь пила пиво, а зараз охоче біжить сюди ж займатися спортом і спілкуватися. У нас християнська родина, ми сповідуємо здоровий спосіб життя, ніякої пиятики, цигарок та лихослів’я. Усі наші стосунки будуємо на довірі: зала відчинена, кожен може зайти сам і розпочати заняття. Останні тижні готувалися до ярмарку. Незабаром із Миколою та Лілією плануємо під Олександрією триденний табір для підлітків із квестом, футболом, тимбілдінгом. Ось те, що у нас трапилося за рік і продовжує траплятися.
Успіхів і нових досягнень миронівській громаді!