Не так давно на нашому сайті з’явилась радісна і приємна новина — екіпаж вітрильної яхти з нашим земляком 24-річним Борисом Швецем на реґаті "47 Trofeo Prinseca Sofia" біля узбережжя Іспанії (Пальма-де-Майорка) виборов право представляти Україну на цьогорічних Олімпійських іграх у бразильському Ріо-де-Жанейрі. І ось своїми журналістськими каналами ми довідалися: Борис наразі у Світловодську — до батьків навідався. Ну і як тут не поспілкуватися з олімпійською надією?.. Відразу приємно вразило, що наш земляк спілкується чистою українською — на відміну від значної кількості нашої спортивної еліти, яка, прислуговуючись московітською говіркою, нівелює оцей свій елітний статус.

…Захоплення вітрильним спортом передалося нашому співрозмовникові, вірогідно, з генами його татуся Олександра. Адже, хто більш-менш цікавиться яхтинґом або, хоча б, навідувався до тутешнього яхт-клубу "Кристал", не міг не помічати "Скітальця" — це і є яхта Борисового батька, якій, щонайменше, 45 років.



Серед друзів батька він на особливий щабель ставить Миколу Посного (на сьогодні він у Сумах живе), який не лише ходив під вітрилами на своєму "Чумацькому шляху" — він ще і яхти створював, будучи відомим на цьому поприщі майстром. Так одного пан Микола поїхав до Києва будувати яхту на замовлення провідного "вітрильного" тренера Олега Яменка. Та взяв та й замовив слівце за Бориса: мов, є у нього друг, залюблений у вітрила — взяв би його до себе…



Відтак подався наш Борис, звісно, з батьком до Києва, де продемонстрував майбутньому тренерові високий рівень теоретичних знань і практичних навичок. Після чого тренер, підізвавши до себе пана Олександра (щоб надто не травмувати не окріплу психіку Бориса) повідомив йому малоприємне: річ у тім, що претендент виявився… застарим для навчання у його школі — учнів до неї відбирають у більш ранньому віці. Але й відпускати такого здібного хлопця він не хотів. Задля цього він переговорив вже із своїм батьком Володимиром Михайловичем — теж тренером (але більш маститим) із вітрильного спорту…



…Борис вже давно не яхтсмен-одинак — під вітрилами він, як стерновий, ходить у парі із шкотовим. Та й тут не все так безхмарно — його попередній напарник, з причин йому невідомих, полишив великий спорт. А одному залишатись аж ніяк не можна. Як тут, згадує він, у тандемі з Миколаєва Павла Мацуєва і Юрія Журавльова (тодішній №1 у складі збірної України) стався збій — головний тренер (головніше за Олега Яменка) Сергій Пєчуґін "забракував" останнього через якісь там антропометричні невідповідності, а Павлові наказав шукати пари — щоб і його не "списали"… І ось уже два роки, як Борис і Павло "ганяють" і успішно одним екіпажем. І останній їхній здобуток — здобуття на "47 Trofeo Prinseca Sofia" путівки на Олімпіаду-2016.



За словами Бориса, їхня перемога сталася не завдяки — всупереч обставинам… Якщо фаворити змагань італійці та португальці змагались на "нульових" яхтах, то нашим пацанам довелося їх перемагати на морально й технічно застарілій посудині 2009 року виготовлення.



Головними ж винуватцями у цьому і у вітрильному спорті України в цілому він (як і уся "вітрильна" спільнота) вважає верхівку в особі вже згадуваного Головного тренера Пічуґіна і Держтренера Сергія Чорного, які заявляють про брак коштів на дотримання вимог до учасників олімпійської реґати: всі яхти, що візьмуть у ній участь, мають бути єдиної моделі і не старшими 2015 року випуску. І всі ці підготовчі і організаційні питання треба вирішити, максимум, до середини травня. Форс-мажор!

Чи не опасаєтеся так жорстко про головних "вітрильників" країни?

Про те, що Пічуґін і Чорний плювати хотіли на вітрильний спорт говорю відкрито не лише я… Ми саме через них відправились до Пальми-де-Майорки на застарілій яхті через те, що ними був викреслений минулорічний кошторис на закупівлю матеріальної складової для вітрильного спорту. Знаєте, як пояснив це Пічуґін? Нічого витрачатися — вони все одно всюди програють. А ми взяли — і виграли.

Але й після цього ані у Пічуґіна, ані у Чорного не додалося бажання хутчіше виконувати свої чиновницькі обов’язки заради престижу вітчизняних Вітрил…

На сьогодні тренер-наставник Бориса й Павла намагається вирішити їхнє "олімпійське" питання, оббиваючи пороги міністерських кабінетів. А може ж і наші, світловодські не бідні люди, прочитавши про нашого земляка Швеця, знайдуть можливість для посильної благодійності. Звісно, ціна питання (яхтинґ – "задоволення" не з дешевих), є високою. Але ж престиж України, а відтак, нашого Світловодська все таки вище.



P.S. На фото і відео, наданими Борисом, зверніть увагу на яхту 9 під синьо-жовтим прапором — то Борис і Павло.