Невгамовний популяризатор розвитку туризму на теренах Світловодщини, який опікується питаннями культури у райдержадміністрації Микола Середенко, спільно із провідним спеціалістом захарівського краєзнавчого музею Сергієм Гайдуком, приступили до виконання задумки голови тутешньої РДА Сергія Твердовського, яка має вплинути як на розвиток туризму, так і на данину належного пошанування людей, чиї древні могили та склепи знаходяться в межах Нагірного.

Задля практичного втілення даної ідеї у життя, 14 квітня і було зроблено перший важливий крок… Представницька делегація, кожен учасник якої розуміється у специфіці питання — Олександр Босий, фахівець київського Національного музею народної архітектури і побуту, Єгор Врадій з дніпропетровського Українського інституту вивчення Голокосту "Ткума" і рабин Кіровограду й області Дан Заруба — приїхали спеціально цього дня до Нагірного. Оглядаючи давні надгробки (найдревніші, згідно епітафій на них, датуються початком ХІХ століття), вони незалежно один від одного дійшли висновку щодо унікальності нагірнянського некрополю. І знайшли цілком слушною ідею щодо створення тут Меморіального комплексу з промовистою назвою — "Меморіал єдності", адже у селі, на порівняно незначній площі, знаходяться поховання єврейських та польських нацменшин, що з давніх-давен жили на цих теренах (Новогеоргіївськ, Крилів). А ще науковці надибали на кілька надгробків, які належать офіцерському складу такого собі Драґунського полку московітсько-царського війська.



…Наступного дня у кабінеті голови РДА Твердовського всі зібрались у тому ж складі (за винятком рабе Заруби, зате був присутній Олександрійсько-Світловодсько-Знам’янський римо-католицький священик В’ячеслав Ковальський) на невеличкий брифінґ — для підбиття проміжних підсумків вчорашньої експедиції. Гості ділились своїми враженнями від неї та, цілком погоджуючись з унікальністю тамтешнього некрополю. А відтак, схвалюючи плани по створенню "Меморіалу єдності", виказували власні міркування.

Так, Босий зокрема зазначив, що то буде данина пам’яті затопленим Кременчуцьким водосховищем населеним пунктам, що свій родовід ведуть ще від ХV-XIV століть. Задля цього майже завершене топографічне обстеження місцевості з визначення контурів майбутнього меморіального комплексу.

Натомість Врадій застеріг власті надто не перейматися включенням цього комплексу як єдину "принаду" для так званого "зеленого туризму" на нагірнянських теренах. Адже кладовище, нагадав він, є передовсім скорботним і недоречним для туристичних розваг місцем. Тож воно має бути лишень одним із пунктів на туристичній мапі. На прискіпливе вивчення його Інститутом, заслуговує і ще одна, розташована неподалік, місцина — Бабин пуп, де у 1942 році німці знищили триста новогеоргіївських євреїв…

Добру справу затіяли, похвалив світловодців Ковальський. Належне вшанування померлих, за його словами, є свідченням наявності високих моральних критеріїв у суспільстві. А це є гарантією добросусідського співіснування різних за національностями та віросповіданнями людей. І у якості відповідного прикладу, він пригадав випадок на одному із німецьких цвинтарів десь під Вінницею: нащадки похованих, що приїхали провідати могили, спочатку бережно облагородили кладовище, а так, як лютеранського священика з ними не виявилось — заупокійну месу, на їхнє прохання, провів католицький священик Ковальський.

Коли ж настала черга журналістських запитань, ваш кореспондент, скоріш за все, не запитав — підняв "українське" питання. Вчора ми, сказав він, бачили чимало добротних юдейських і католицьких надгробків. Були й православні. Але належать вони не українцям — драґунам-московітам. Натомість могил, що належать автохтонам-українцям, виявлено не було. Пояснюється це досить просто (з чим погодився і науковець Босий): євреї і поляки на цих теренах (звісно, не всі — лиш ті, хто, за своїми статками, міг дозволити собі такі багаті і довговічні поховання) наживалися на праці українців, які, наче каторжани, "вкалували" на їхніх гранітних каменоломнях. А розквартировані тут же окупанти-московіти (драґунці) були готові у разі їхньої непокори проявити притаманну їм "воінскую доблесть" — розстрілювати беззбройних та колоти багнетами жінок і діточок бунтівників. Тож, запитав журналіст, з усією пошаною до могил нацменшин та необхідністю щодо їхнього належного догляду, може ж таки нам, українцям, треба пошукати та відновити могили саме наших пращурів?.. Побічно цю тезу підтримала телевізійниця Вікторія Атамась, яка, гуляючи якось із чоловіком узбережжям на Московській горі, зустрічала чимало кісток, що вимиваються нашим морем із тамтешніх "простолюдинських" могил, які, скоріш за все, і є могилами українців… До того ж, підсумував журналіст, вшанування саме українських могил українцями стане запобіжником того, що на могили "драґунців", під виглядом "зелених туристів" не посміють сунуться "зєльониє человєчки с ґєорґієвскімі лєнтамі" з проголошенням чергової "народної республіки".

Дослухав чи-то запитання, чи-то спіч журналіста, голова РДА підкреслив, що всім без винятку могилам меморіального комплексу буде приділятись дуже бережна і прискіплива увага. Адже у такому делікатному питанні не буде якихось розділень по сортах і ґатунках, підсумував він.

Закінчилася же прес-конференція подякою, яку, користуючись нагодою, висловив Середенко на адресу подорожнянського підприємця Олега Медяника — за створення належних умов для роботи й проживання названих духовних і наукових гостей.