З 11 грудня в "Ют’юбі" побачив світ сюжет Олександра Дудника на тему давніх нагірнянських захоронень, які нещадно розмиваються водами нашого рукотворного моря. Моторошне видовище…



У квітні 16 року до юдейських (гарних) поховань приїздив головний рабин Кіровоградщини Дан Заруба, прихопивши з собою спеціаліста дніпровського Українського інституту вивчення Голокосту "Ткума" Єгора Врадія і фахівця київського Національного музею народної архітектури і побуту Олександра Босого. І увесь день вони щось там вивчали та переписували.



А наступного дня, вже у кабінеті голови Світловодської РДА Сергія Твердовського, до них долучився ще й римо-католицький священик В’ячеслав Ковальський. Всі вони, а також профільні чиновники РДА, обговорювали, як найкраще зберегти оцю спадщину.



Аж поки ваш кореспондент, звісно, хвалячи юдеїв та католиків за здібність оберігати свою минувшину, не нагадав районному начальству за оці самі кістки, що вимиваються з кручі у море — вони, варто "залізно" припустити (бо ж ними не цікавились ані рабин, ані ксьондз), належать саме українцям, які гнули спини на граніті, забезпечуючи юдейсько-католицьких експлуататорів додатковою вартістю: чи не час, як і наші гості, попіклуватися і за наших померлих? Юдеї, чомусь, тоді образились і вломили ногу з кабінету (добре, що хоч у фашисти мене не записали).



…Тож, може ми, українці, виходячи з цього і беручи приклад з поляків та євреїв, організуємось, відкриємо рахунок, назбираємо грошей і влаштуємо перепоховання оцих кісток, що осипаються з кручі, до гарного пантеону. Адже ж поважаючи, передовсім, самих себе, нас за-поважать і чужинці.