Саме завдяки цьому потужному підприємству в Світловодську були побудовані десятки житлових будинків, спортивний комплекс і стадіон, Будинок техніки, піонерський табір "Чайка", санаторій-профілакторій "Сатаєво" і кілька дошкільних закладів.

Збудований у 1962 році, як центр з освоєння нових складних напівпровідників, невдовзі ЗЧМ став найпотужнішим в країні спеціалізованим підприємством із випуску напівпровідникових матеріалів, справжнім заводом-гігантом. Саме тут виготовлялося нестандартне обладнання для всієї галузі напівпровідникової промисловості СРСР. Завод відігравав значущу роль у науковому житті країни. На його базі проводилися Всесоюзні конференції за участю багатьох провідних спеціалістів країни, втілювалися в життя сотні власних винаходів та тисячі рацпропозицій. У 1980-1990-ті роки тут працювало понад 5 тисяч фахівців – робітників і службовців, серед них — 30 кандидатів наук і 6 докторів наук, більше 400 новаторів, об’єднаних у 80 творчих бригад, винахідників і раціоналізаторів.

До підбору кадрів адміністрація заводу на чолі з його директором Анатолієм Михайловичем Тузовським підходила дуже прискіпливо. Сюди могли потрапити лише кращі з кращих, справжні фахівці, віддані своїй справі. Вони стали справжньою великою родиною, об’єднаною спільною метою. І хоча завод давно не працює, його ветерани зберігають пам’ять про рідний колектив.

Розповідає Галина Омелянівна Масюк, голова ГО "Ветерани ЗЧМ", колишній старший майстер цеху №7, яка разом зі своїм чоловіком, І.Курбангалєєвим, який згодом став головним інженером підприємства, приїхала до Світловодська з Красноярська:

— У душі кожної людини залишається пам’ять про дім, де пройшли її найкращі роки. Таким домом для нас був Завод чистих металів, який об’єднав нас усіх у велику родину, зв’язав узами любові і дружби. З усього колишнього СРСР зібрався відмінний колектив. Це і запорожці, на чолі з директором А.М.Тузовським, і красноярці — 26 родин — на чолі з головним інженером І.І.Скаковським, і новосибірці, і москвичі, і ленінградці, і одесити. Заводу зараз немає, але ми живемо його духом.

Велику громадську роботу ведуть С.Тишко, Л.Павловська, Р.Майстренко, Л.Таран, Т.Рева, Н.Мальцева, Л.Безрукава, М.Мартиненко. Кожний рік на День металурга на міському стадіоні грають наші футболісти: А.Сербін, В.Тесленко, А.Ричков, Л.Бесараб, В.Кузнєцов. Не поступається молоді М.Мартиненко — чемпіон України з шахів. Співачки "Сударушки" — теж наші красуні. Чимало сил віддає роботі з інвалідами А.Шаньгіна.

Багато наших вчених нині працюють в інститутах Кременчука та Запоріжжя. Доктор наук А.Єлизаров і кандидат наук А.Кузнєцов зібрали цікавий матеріал і створили книгу "Завод чистих металів: сторінки історії", в якій колишні працівники заводу діляться своїми спогадами (матеріали книги використані і при написанні цієї статті — прим. автора).

Багатьох наших заводчан, на жаль, вже немає. Цей скорботний список довгий. Наш перший редактор газети "Метал і люди" у своїх спогадах написав:



Вічна пам’ять їм! Живи, ЗЧМ!