Всі присутні стоячи вшанували пам'ять старшого лейтенанта Збройних Сил України, командира взводу 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади Андрія Ільїна, який загинув 22 січня 2015 року на блокпосту під Горлівкою, під час виконання службового обов’язку в зоні АТО. Йому було лише трішки за 30…

— Скільки б часу не минуло, але не минає біль непоправної втрати найдорожчого, що є у нас — молодого життя, — сказала Зінаїда Климчук, секретар міської ради. — Ніколи не згасне біль батьків, близьких, рідних, друзів, побратимів, жителів нашого міста. Щоб зараз не говорила держава, які б нагороди не вручала, це не розрадить батьків, адже ніколи не поверне життя їхньої дитини. Дякуємо вам, шановні батьки, що виростили гідного захисника Вітчизни, справжнього патріота нашої Батьківщини.

Заступник Кіровоградського обласного військового комісару, полковник Микола Ржепецький зачитав Указ Президента України від 15 травня 2015 року, згідно з яким Андрія Миколайовича Ільїна посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Батьки отримали нагороду і мама Андрія — Дарія Ільїна — сказала:

— У мене в руках офіцерське посвідчення, це все — що залишилося від мого сина… Мені дуже боляче, що пішов з життя не лише мій син, а й наші найкращі діти України. Я вдячна нашому Президенту за нагороду, але орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеню вручається тим військовослужбовцям, які ще матимуть змогу отримати нагороду ІІ та І ступеню. Наших дітей убили на війні, це не АТО, це — війна. Я вважаю, що президент має переглянути своє рішення і нагородити наших дітей такими нагородами, які вони заслужили.

Також хочу звернутися до всіх — до влади, громади: прошу вас, не перейменовуйте вулицю Ілліча та ім’я мого сина! Я — категорично проти! Я побачила і почула, що говорять люди: якщо вони переживають за свої копійки, які їм доведеться платити за переоформлення документів, то нічого цього не треба… Я вважаю, що мій син заслужив на гідну пам'ять.

А ще я заздрю матерям, які хоронили у труні тіло своєї дитини, ми ж звідти привезли лише маленьку коробочку… І якби ми побачили його тіло, то, можливо, нам було б легше, а так я його щодня чекаю, думаю, що зараз зайде... В останню розмову я сказала Андрію:


А він відповів:


Я плачу й до сьогодні.

Присутні навіть не стримували сліз. Вічна тобі пам'ять, Андрію!