У часи перебудови в Радянському Союзі, розпочатої колишнім першим та останнім Президентом СРСР Михайлом Горбачовим, кримінал глибоко пустив свої коріння в суспільстві, щоб потім пишно розквітнути. Розповім про один із епізодів з життя Світловодського карного розшуку в ті роки.

22 жовтня 1989 року ввечері на телефон "02" м. Світловодськ надійшов дзвінок про стрілянину на вулиці Постишева. Трохи пізніше, вже з міської лікарні, повідомили, що з тієї вулиці доставили тяжко пораненого чоловіка з водійськими правами. Майже одночасно на місце пригоди виїхали оперативники, а в лікарню виїхав черговий слідчий Володимир Симоненко.

Поранений майже не розмовляв, оскільки знепритомнів. Прибулому правоохоронцю спочатку відмовили в зустрічі і розмові з пацієнтом, але Симоненко все ж зумів умовити лікарів поставити хоча б одне запитання. Повагавшись, вони зробили виключення для слідчого:



В присутності медпрацівників, які робили свою справу, слідчий запитав незнайомця:



За декілька секунд поранений потиснув плечима. Симоненко зрозумів, що той не знає стрільця. Для переконливості офіцер уточнив:



Поранений на цей раз ствердно похитав головою.



Потім показав слідчому на свій золотий перстень на руці і через силу промовив:



На цьому розмова припинилась, і пораненого відвезли в операційну, де він через деякий час, на жаль, помер. Рана виявилася не сумісною з життям. Тим часом оперативники, які щойно прибули на місце пригоди, дізналися від свідків, які були гостями на весіллі, яке відбувалося недалеко від місця трагедії, що неподалік від них нещодавно зупинилася чорна "Волга". З автомашини вискочив водій і побіг від неї.





До незнайомця підійшли інші люди. Хтось із них, можливо, мисливець, припустив, що, скоріше за все, стріляли з обрізу мисливської рушниці. Оперативники почали розпитувати, чи хтось запам’ятав державні номери автівки. Але марно. Свідки тільки запам’ятали, що були полтавські держномери. Дехто із них невпевнено називали деякі цифри, але потім пояснювали, що можуть помилятися. Але всі наполягали на тому, що той, хто стріляв, швидко сів у "Волгу" і на шаленій швидкості поїхав.

Опитуючи свідків, оперативники все ж таки знайшли чоловіка, який записав номери "Волги". Про це негайно оперативна група проінформувала оперативного чергового по Світловодському міськрайвідділу, який, в свою чергу, орієнтував пости ДАІ Світловодська та Кременчука, патрульно–постову службу, яка чергувала по місту, а також міліцію прилеглих районів. В той час стаціонарних постів ДАІ було більше, ніж зараз. На дорозі, яка з’єднує Світловодськ з Кременчуком, на першому міліцейському посту біля Кременчуцького мосту помітили розшукувану "Волгу", але водій на вимогу міліціонерів не зупинився. Тому правоохоронці негайно про це проінформували сусідній пост, з другого боку мосту, який перегородив подальший рух автомобілю вантажівкою. Але втікач спритно об’їхав вантажівку через тротуар та помчав далі. Працівникам міліції довелося відкрити шквальний вогонь з табельної зброї. Деякі кулі влучили в автівку, однак це її не зупиняло. Піднята по тривозі кременчуцька міліція вночі виявила "Волгу", яку злочинець залишив на призволяще біля залізничного депо.

Оглянувши автомобіль, експерти–криміналісти виявили три пробоїни від набоїв пістолета Макарова та вилучили з десяток відбитків пальців рук. На другий день опергрупа Світловодської міліції на чолі з її керівником Миколою Онуфрієвим, його заступником Віктором Басаликом, начальником карного розшуку Миколою Каличем та операми Володимиром Ємченком, Ігорем Ванюхіним та іншими вже о шостій годині ранку були у своїх колег у Кременчуці. Одночасно інша група відпрацьовувала Хмельницький мікрорайон м. Світловодська, де компактно мешкають місцеві роми. Затримали кількох із них за збут наркотичних речовин та встановили причетність до крадіжок приватної власності. Але головні події розгорнулися в Кременчуці.

Разом з оперативними працівниками карного розшуку м. Кременчука вдалося встановити чоловіка на прізвисько Кадоль. Це був раніше засуджений, а тепер наркоман, ніде не працюючий. Знайшли і оселю, де він міг перебувати. За нею встановили непомітне спостереження. В другій половині дня Кадоль вийшов на подвір’я та попрямував до центру міста. Нарешті об’єкт зайшов на спортивний майданчик, де було багатолюдно. Відійшовши від натовпу, він витягнув з кишені поліетиленовий пакет, взяв із нього суміш та почав крутити з неї щось на зразок саморобної цигарки.

Микола Онуфрієв, порадившись з колегами, затримав Кадоля разом з двома його спільниками та з участю свідків вилучили у нього пакунок з наркотичним зіллям. Затриманих доставили в Світловодськ та помістили до ізолятора тимчасового утримання.

На подив сищиків, Кадоль несподівано розв’язав язика і розповів про всі події на залізничній станції минулої доби. Зокрема, як до нього підійшла компанія ромів, з одним з яких він нещодавно познайомився. Це був ватажок, який розповів, що днями звільнився з в’язниці у Вінниці і йому була потрібна автівка, щоб дістатися до Світловодська. Кадоль запропонував знайомого водія "Волги", який, до речі, незаконно таксував і був неподалік від них. Вони разом підійшли до нього:



Що було далі, йому невідомо.



Прізвища ромів Кадоль, звичайно, не знав. Коли Калич почув розповідь Кадолі про звільнення ватажка рома з тюрми, перед його очима, як блискавка, сплила орієнтировка, яку він прочитав в черговій частині Кременчуцького міськвідділу міліції. А там повідомлялося, що розшукується група циганів, серед них на прізвище Каблуцький Алеко за вчинені розбійні напади і вбивства громадян.

Ось тут я трохи відволікусь. До роботи в карному розшуку Микола Калич з 1981 по 1985 рік працював старшим дільничним інспектором в одному із мікрорайонів м. Світловодська. На його території мешкала циганська сім’я. Чоловік постійно знущався над своєю співмешканкою. Були у них двоє діточок. Він згадав, що в кінці 1984 року за нанесення їй тілесних ушкоджень співмешканця засудили. На цьому його слід зник.



Про свою підозру він повідомив Басалику, який уважно поставився до цього. Калич вирішив знайти облікову форму у паспортному відділі на співмешканку засудженого та дізнатися, на кого записані її діти. Коли йому показали вищезгадану форму, все стало на свої місця. В графі "батько дитини" було вказано — Алеко Каблуцький. Співпало! Нарешті натрапили на слід…

Йшов третій день пошуку злочинців. Версія Калича про причетність до вбивства водія таксі Каблуцького знайшла своє підтвердження і з іншого боку. На дзвінок Басалика у Вінницьку тюрму з питанням, хто із ромів в останній час звільнявся, йому відповіли:



Пошук вбивці вийшов на фінішну пряму. Не встигли вартові порядку намітити план заходів по розшуку Каблуцького, як в чергову частину прийшов місцевий мешканець із заявою, що від нього невідомий вимагає гроші. Якщо він їх не дасть, незнайомці пообіцяли розправитися з сім’єю.



А ще його попередили, щоб він ні в якому разі не повідомляв про це в міліцію, бо гірше буде.

Начальник міськрайвідділу Микола Онуфрієв дає розпорядження терміново направити працівників міліції по місцю мешкання заявника та його близьких родичів для забезпечення їх охорони. Інші — найбільш підготовлені в оперативному плані — стали готуватися до затримання рекетира. Були охоплені підходи і відходи до турбази, а Калич, який очолив групу захоплення разом з кількома оперативниками, переодягнутими в спецодяг лікарів, в автомобілі "швидкої" вели спостереження навколо турбази, щоб організувати затримання рекетира. Заявник отримав "ляльку" із грішми, став чекати рекетира біля турбази під прикриттям працівників карного розшуку. Всі чекали умовного знаку на той випадок, якщо до заявника підійде зловмисник.

В тривозі пройшло півгодини, минула година, друга, але ніхто не підійшов до заявника. І взагалі нічого підозрілого не відбувалось. Скоріш всього, це був чийсь розіграш. Керівник міліції Онуфрієв, майбутній заступник Міністра МВС України, генерал–полковник міліції по рації подав команду "Відбій". Але в ту ніч працівники міліції знаходилися на всякий випадок біля заявника та його сім’ї.

В цей час Онуфрієв та Басалик підняли особовий склад райвідділу по тривозі, уже проводився інструктаж працівників по розшуку злочинців у місті, яке було перекрите міліцейськими постами, а також працювали пошукові групи з метою установлення Каблуцького та інших членів банди. Знайшли колишню його співмешканку, яка підтвердила, що її колишній чоловік дійсно звільнився з місць позбавлення волі та декілька днів назад приїхав до неї з своїми родичами, вони зараз, начебто, шукають роботу. Повинні бути в місті або в Світловодському районі. Ведуть себе обережно. Натякнула, що мають при собі зброю.

По місцях можливої появи злочинців працівники карного розшуку та других підрозділів райвідділу влаштували засідки. Міліція перейшла на посилений режим чергування, особливу увагу приділяли місцевості, де мешкають або перебувають роми. У полі зору опинилися і дачні масиви. В ту ніч на гарячому за крадіжки із дачних будинків були затримані і притягнуті до кримінальної відповідальності дві групи молоді, а також декілька наркоманів. І засідки таки спрацювали. Біля чотирьох годин ранку були затримані два роми — родичі Каблуцького, але сам підозрюваний ніде не з’являвся, і розшук його тривав. Затримані пояснили, що вони були разом з Каблуцьким в м. Волгограді і там здійснили напад на сім’ю, розповіли і про інші вбивства та пограбування в різних містах країни. Коли вони їхали поїздом з м. Волгоград після злочину, вони вже розуміли, що Каблуцький від вбивств озвірів і може, не вагаючись, вбити кожного з них, якщо вони відмовляться виконувати його накази. Змовившись між собою, вирішили тікати від Каблуцького і, коли він спав, вони в Кременчуці зійшли з поїзду, а Каблуцький поїхав далі. На таксі приїхали в м. Світловодськ, щоб попередити дружину Каблуцького, що він став дуже небезпечний.

Біля п’ятої години ранку від працівника ДАІ Володимира Шнайдера, який на одному із постів перекривав місто, по радіостанції отримали повідомлення про те, що він щойно зупинив "Волгу", яка направлялася в бік Світловодська із Дніпропетровська.



Онуфрієв відповів:



Разом з Каличем та Басаликом вони негайно направились назустріч "Волзі". Коли на дорозі побачили автомобіль Шнайдера, начальник міліції запитав по радіостанції у нього:



Автомашину "Волга" стрімко блокували двома міліцейськими автомобілями. Як тільки Калич наблизився до "Волги", він відразу впізнав Каблуцького та провів його затримання. Арешт пройшов майже без екстриму.



Відповіді оперативник не отримав. Коли оглянули багажник автомобіля і водій показав на особисті речі рома, то серед них побачили обріз мисливської рушниці, до речі, той самий, із якого, як потім встановлять експерти–криміналісти, і вбили кременчуцького водія три доби назад, а також він використовувався при скоєнні інших злочинів. Між іншим, і на цей раз обріз був заряджений. Каблуцький дуже жалкував, що зброя при його затриманні була не з ним і при її наявності він би відстрілювався.

Каблуцький при першому допиті зізнався про вбивство таксиста. Слідчому міжрайонної прокуратури Віктору Череднику прийшлося на той час багато потрудитися, щоб зафіксувати процесуально всі злочинні дії затриманих. Старший оперуповноважений карного розшуку Володимир Ємченко працював з одним братом Каблуцького — чотирнадцятилітнім юнаком. У сищика волосся піднялося дибки, коли юнак зізнався в тому, що він особисто палками вбив двох старих ромів. Агресія вбивці частково пояснювалась життєвими обставинами. Під час останньої ходки на зону у Вінниці із нез’ясованих причин Каблуцький став "півнем". Ось чому він був дуже злий на всіх, особливо на своїх одноплемінників, які відверто з тих пір ним нехтували, навіть не дозволяли підходити до них і їхніх осель. Тим самим загнали його в глухий кут, з якого він не вибрався. Але і їм це не минулось даремно…

Хто зна, якщо б Каблуцький покинув своїх, оселився подалі від своїх сородичів і почав своє життя з чистого аркушу, все могло бути по іншому. Але, мабуть, його тягнуло до своїх…

Вироком суду Каблуцький був засуджений до розстрілу, а другі учасники банди отримали різні строки ув’язнення. Працівники міськрайвідділу, які приймали участь у розкритті та затримані убивць, нагороджені Грамотами МВС України та цінними подарунками УВС.

Я розповів про один епізод із життя відділення карного розшуку Світловодського міськрайвідділу, який в той час, дякуючи професіональним знанням першого заступника начальника міськрайвідділу Басалика та начальника карного розшуку Калича, був одним із кращих відділень розшуку в Кіровоградській області. Хочеться відзначити, з якою самовідданістю, професіоналізмом працював весь особливий склад райвідділу. В ті часи працівники карного розшуку головною своєю ціллю бачили розкриття злочину, незважаючи на те, що працювали без відпочинку та сну, рідні їх не бачили днями — це було їхнім покликанням.

Веніамін Янішевський,
полковник міліції у відставці,
член громадської ради при УМВС в області