Україна, за темпами поширення ВІЛ-СНІД, б’є всі європейські „рекорди”. За оцінкою міжнародних експертів, говорить завідувач епідеміологічним відділом Світловодської РайСЕС Радміла Перепеляк, до якої ми звернулися напередодні 1 грудня – Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом – поговорити про „чуму ХХ століття”, кожний сотий дорослий українець інфікований вірусом імунодефіциту людини (!). В зловісному розвитку епідемії прийнято розрізняти принаймні три її етапи. Перший, говорить епідеміолог, розпочався далекого 1987 року, коли було зафіксовано 6 випадків ВІЛ-СНІД серед мешканців тоді ще УССР та серед 75-ти іноземців, які перебували на території України. Дані медичної статистики демонструють, що до 1994 року фіксувалося в цілому 30-50 випадків захворювання на рік. Ситуація кардинально кількісно та якісно змінилася (другий етап) у 1995 році, коли ВІЛ-СНІД потрапив до середовища ін'єкційних споживачів наркотиків. Стали виявляти набагато більше носіїв вірусу, що було, також, пов'язано із збільшенням обсягів тестування: у 1995 році кількість виявлених носіїв інфекції, порівняно з 1994 роком, зросла в…34 рази. Але, згідно із наявною статистичною інформацією, найкризовим для країни виявився 1997 рік, коли було виявлено 8934 ВІЛ-інфікованих. „До речі, - зазначає Радміла Перепеляк, - саме цього року ВІЛ-інфекція офіційно зареєстрована на території Світловодська та району. Відтоді на обліку у нас перебувала 51 людина: по місту – 42, дітей – 8, по району – 9, дітей – 2. Всього ж на наших теренах від цього лиха вже померли 16 осіб, четверо з яких – діти. Тоді ж почали фіксуватися випадки ВІЛ-інфікованих вагітних жінок”.

Третій етап, продовжила наша співрозмовниця, умовно датується 1999 роком, коли епідемію вдалося "стабілізувати". Він триває і донині. Що ж до року поточного, на території міста і району показник ВІЛ-інфікованості склав 9,9 випадків на сто тисяч населення – взято на облік 8 осіб з ВІЛ-інфекцією і одну із СНІДом. Світловодські показники нижче середньообласних (14,15 випадків на сто тисяч) на 30 відсотків. Але, це не привід для заспокоєння, наголошує епідеміолог, - за останні сім років кількість нових випадків ВІЛ зросла утричі. І що найбільше насторожує – ВІЛ-інфекція вже перестала бути „надбанням” лише наркоманів, повій, інших асоціальних груп населення…

Безумовно, провінційний лікар-епідеміолог не взялася судити про те, що треба зробити для посилення боротьби з „чумою” – вже й ХХІ століття – у планетарних масштабах. Але в межах рідної країни, на її думку, бракує системної інформаційної державної політики, яка була б направлена на якісне ознайомлення різних верств українського суспільства із проблемами СНІДу, майже нездоланними є складнощі тих, хто приречений жити з ВІЛ. Природно здійснювати відповідні заходи в рамках соціальної реклами, але, загальна схема їх реалізації майже не працює. "Викликає турботу й психологічний аспект проблеми - ставлення суспільства до проблем ВІЛ-інфікованих дітей”, - з сумом констатує співрозмовниця.

…Як фахівець, Радміла Перепеляк, не може не погодитись з прогнозами експертів, які базують свої висновки на статистичних даних, про те, що Україна стоїть на межі пандемії СНІДу – до 2010 року кількість ВІЛ-інфікованих українців може сягнути півтори мільйона. Та, як свідома громадянка цієї країни, вірить у мудрість її народу, помножену на державну турботу. Як це, власне, і сталося у Європі, де лише протягом 1997-98 років смертність від цього лиха знизилась на 33 відсотки, а кількість нових випадків ВІЛ-інфекції залишається і до сьогодні практично на сталому рівні. „Невже ми – не Європа?”, - з надією у голосі запитує завідувач епідеміологічним відділом Світловодської РайСЕС.

Віталій АСАУЛЕНКО
Фото: Радміла Перепеляк не позбавлена оптимізму, бо ж ми таки - Європа